24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України — рішення, що стало переломним для історії країни. Народний депутат п’яти скликань Юрій Костенко в інтерв’ю для Укрінформу поділився спогадами про хід подій того дня, кулуарні дискусії та виклики, які стояли перед опозицією.

За словами Костенка, ще до засідання під парламентом зібралося близько 100 тисяч людей із закликами до незалежності. Опозиційна Народна рада, до якої він входив, підготувала проєкт Акта, автором якого був Левко Лук’яненко. Костенко згадує, що комуністи в залі були пригнічені й налякані, а ініціативу повністю перехопили представники опозиції. Він також розповів, що комуністи зізнавалися: якби переміг ГКЧП, то опозиціонерів могли б ліквідувати, і саме страх за власне життя спонукав їх підтримати незалежність.

Вирішальні правки до тексту Акта вносилися безпосередньо в кулуарах парламенту. Дмитро Павличко запропонував уточнення до преамбули, а Ігор Юхновський наполіг на проведенні всеукраїнського референдуму, щоб закріпити рішення волею народу. Костенко підкреслив, що ця ідея мала глибоку державницьку логіку: «Якщо ми проголосуємо за Акт лише у Верховній Раді, то наступний парламент зможе його скасувати. А коли за цим рішенням стоятиме волевиявлення всього українського народу, жоден парламент уже не зможе його скасувати».

Окремо Костенко згадав курйоз із зачитуванням тексту Акта: Володимир Яворівський, отримавши від Костенка відредагований варіант, несподівано зачитав його з трибуни, хоча це мав зробити Левко Лук’яненко. Ситуацію вдалося владнати, і остаточний текст зачитав саме Лук’яненко.

Після оголошення результатів голосування в залі панувало піднесення, багато депутатів не стримували сліз. Коли депутати вийшли до людей, виникла плутанина з підняттям прапорів: спершу підняли і радянський, і синьо-жовтий стяги, але швидко виправили помилку, залишивши лише національний прапор.

Костенко також пояснив, чому Україна не змогла швидко розірвати зв’язки з Росією після проголошення незалежності: державний апарат залишився радянським, а економічна та енергетична залежність від РФ була майже повною. Він нагадав, що ще у 1992 році Збіґнєв Бжезінський попереджав: «У вас є 5–6 років, щоб повністю відірватися від Росії – фінансово, економічно та енергетично».

«Комуністи згодом самі зізнавалися: якби ГКЧП переміг, нас би всіх ліквідували», — розповів Юрій Костенко.

Він також поділився спостереженнями про радянську систему, яка, за його словами, втрачала конкурентоздатність і була неефективною у кризових ситуаціях, що стало одним із маркерів неминучого розпаду СРСР.