Європейський Союз наближається до ухвалення нового регламенту щодо повернення мігрантів, який передбачає створення «хабів повернення» – офшорних центрів для обробки осіб, яким відмовлено у праві перебування в ЄС. Про це повідомляє Майкл О’Флахерті, уповноважений Ради Європи з прав людини.
Після голосування у Європарламенті, яке викликало критику з боку правозахисних організацій і спротив таких країн, як Іспанія та Франція, 19 держав-членів ЄС закликали до повного використання нових можливостей регламенту. Австрія, Данія, Німеччина, Греція та Нідерланди вже готуються до запуску спільних «хабів», які можуть незабаром почати працювати.
О’Флахерті наголошує, що подібні практики не є новими і не позбавлені ризиків для прав людини. Він наводить приклади Австралії, де офшорна обробка мігрантів на Науру і в Папуа-Новій Гвінеї призвела до тривалого утримання в нелюдських умовах, фізичних і психологічних травм, а також смертей. Аналогічні порушення зафіксовані у випадках із примусовим переміщенням шукачів притулку з Ізраїлю до Руанди та Уганди, а також у США, де мігрантів утримували поза межами національної юрисдикції, зокрема на базі Гуантанамо.
Він також звертає увагу на співпрацю між ICE (Службою імміграції та митного контролю США) та в’язницею Cecot в Сальвадорі, де депортованих утримували в жорстких умовах, і ставить під сумнів, чи хоче Європа імпортувати подібну модель.
Досвід Європи з екстериторіальними центрами, зокрема угода Італії з Албанією та співпраця Великої Британії з Руандою, демонструє численні проблеми з дотриманням прав людини, доступом до правової допомоги та ризиком повернення людей у небезпеку (рефуґіум).
О’Флахерті закликає європейські уряди перед початком роботи «хабів» взяти на себе чотири ключові зобов’язання: ретельно оцінити ризики для прав людини, забезпечити незалежний моніторинг і можливість припинення співпраці у разі порушень, укласти юридично зобов’язуючі угоди з чіткими гарантіями прав людини, а також зробити всю інформацію публічною для контролю з боку судів, парламентів, медіа та громадськості.
За його словами, без таких гарантій Європа ризикує створити «чорну діру» для прав людини, де порушення залишатимуться безкарними, а ефективність «хабів» залишається сумнівною.