Михайло Федоров провів яскравий брифінг після свого звільнення з посади, однак на ньому не було слайдів із темами про суспільний запит на справедливість чи повернення до конституційного ладу.
Причини відсутності таких слайдів пов’язують із політичними обставинами, що склалися навколо звільнення. Хоча це рішення викликало шквал публікацій у західній пресі — здивованих, стурбованих і саркастичних, — для українських партнерів існують «червоні лінії». Вони не втручаються у внутрішні справи України, якщо ті не зачіпають міжнародних зобов’язань, поважаючи суверенітет держави.
Звільнення Федорова відбулося саме на 36-ту річницю Декларації про державний суверенітет, що є символічним доказом існування цього суверенітету. Водночас ця політична криза засвідчує, що Україна воює не за те, щоб бути неправовою чи недемократичною державою, де ефективного міністра оборони звільняють без пояснень, які могли б задовольнити суспільство.
За словами автора, протестні рухи в Україні завжди об’єднували різних за поглядами людей, як, наприклад, «картонковий» майдан за НАБУ і САП, де боротьба з корупцією була спільною ідеєю. Натомість ядро прихильників Федорова, готових виходити на мітинги з гаслами «поверніть Федорова», має обмежені електоральні межі, переважно серед розчарованих виборців Зеленського, які бачать у Федорові покращену версію президента.
Сам Федоров на брифінгу відхрестився від сприйняття його як «порохобота», використавши це слово, що часто вживають у інтернет-дискусіях. Цікаво, що для його відставки однопартійці не вагалися голосувати разом із колишніми соратниками Януковича, але це не стало для нього проблемою. Головне — уникнути тавра «порохобота», що є симптомом браку єдності в суспільстві, про яку часто говорить президент.
Таким чином, хоча у Федорова є потенціал стати символом суспільного запиту на справедливість і зміну правил гри, на його останньому брифінгу не було слайдів, які б це відображали.