Президент Володимир Зеленський пояснив, чому відмовив Михайлу Федорову у повторному призначенні на посаду міністра оборони після відставки уряду. За його словами, команда колишнього очільника оборонного відомства залишилася на своїх місцях і продовжить розпочату роботу.

Про це повідомили обізнані джерела РБК-Україна у матеріалі «Переполох на Банковій. Як Зеленський обрав Драпатого і чи піде Федоров у політику». Президент нібито був готовий запропонувати Федорову інші посади, зокрема, вказав, що якщо бракує загального «візіонерства» процесу, то його Федоров міг би забезпечити, наприклад, на посаді віцепрем’єра, для чого не обов’язково мати міністерський портфель.

Однак співрозмовник із оточення Федорова прокоментував таку пропозицію, зазначивши, що система не працює таким чином. За його словами, «віцепрем’єр не може впливати на ситуацію. Коли ти міністр, ти підписуєш документи, формуєш команду під певні завдання. А коли не всередині команди, ти перестаєш бути частиною цієї системи».

Наразі питання повернення Федорова на посаду міністра оборони, за даними джерел, є малоймовірним, оскільки Зеленський чітко бачить на цьому місці Євгена Хмару.

Під час глобальної перезавантаження Кабінету Міністрів відбулася заміна голови Міноборони — Михайло Федоров залишив посаду, а його місце зайняв Євген Хмара, колишній голова СБУ. Серед офіційних причин відставки Федорова називали, зокрема, відсутність координації рішень із командуванням Збройних Сил України, зокрема з Олександром Сирським, який також нещодавно пішов із посади головнокомандувача ЗСУ.

Відставка Федорова викликала народні протести в Україні — його підтримували як цивільні, так і військові, посилаючись на успіхи під час виконання службових обов’язків. До досягнень ексміністра оборони відносять успішні та регулярні дипломатичні удари по території Росії, впровадження інновацій на полі бою, зокрема застосування роботизованих систем і постачання різноманітних дронів.

Сам Федоров раніше оцінював свою роботу на посаді міністра оборони, розповідаючи, що йому вдалося зробити, а що — ні.