В Ірландії українців виселяють з державного житла, але знайти нове помешкання в умовах масштабної житлової кризи їм дуже складно.

В середині вересня завершується термін, коли мешканці готелів, що приймали біженців з України, повинні покинути надане державою житло. В країні, де тисячі ірландців самі залишаються без даху над головою, українські біженці ризикують опинитися на вулиці через нестачу житла.

Попит на житло в Ірландії значно перевищує пропозиції. Оренда однокімнатної квартири без меблів на околицях Дубліна стартує від 1900 євро, а на огляди приходить до 15 потенційних орендарів одночасно. Власники житла обирають орендарів за рівнем доходів та рекомендаціями, але навіть наявність грошей не гарантує швидкого заселення.

Жителька соціального житла, колишня мешканка Кременчука Юлія Даніленко розповідає: "Знайти житло - це не дуже проста історія. Я займаюсь цим питанням дуже давно і не один місяць. Я маю 19-річного сина, і, наприклад, заселитись в одну кімнату з ним я не можу. Мені її просто не здадуть".

Релокаційний агент Іван Архіпов підтверджує, що знайти кімнату для однієї людини у Дубліні набагато легше, ніж квартиру для сім’ї. Він радить розглядати не лише великі міста, а й регіони на заході країни, де житло дешевше. "За ті гроші, що в Дубліні (800-900 євро) можна зняти тільки кімнату, у сільській місцевості — дім з кількома спальнями", — пояснює Архіпов.

За чотири роки тисячі українців, які не змогли розселитися в приватному секторі Ірландії, залишаються в готелях, сплачуючи лише за харчування. У готелі "Сіті Вест" у Дубліні досі проживає понад 700 людей. На початку літа вони отримали повідомлення про необхідність виселення до середини вересня.

Українцям з інвалідністю та пенсіонерам пообіцяли переселення до чотирьох облаштованих приміщень у сільській місцевості, деякі з яких навіть переобладнані з конюшень. Пенсіонери, які вже переїхали, скаржаться: "Це кімнати без вікон з двома ліжками і з туалетами в коридорі. Нам ніде залишати інвалідні візки, тільки у коридорі".

Неналежні умови змусили мешканців "Сіті Весту" вийти з плакатами на вулиці, спочатку протестуючи під стінами готелю, а згодом — під парламентом і центральними площами Дубліна. Місцеві жителі підтримали їхню боротьбу за житло.

Іван Архіпов називає ситуацію "пасткою переваг великого міста", адже за чотири роки життя в столиці люди звикли до комфорту і розвиненої інфраструктури: діти — до шкіл і гуртків, пенсіонери — до лікарів.

Ставлення української спільноти в Ірландії до проблеми різне. Частина співвітчизників критикує тих, хто довго розраховував на державну допомогу і не розселялися самостійно. Інші радять знизити вимоги і спершу забезпечити безпеку житла. Адміністратори телеграм-каналу "FoundDiM" рекомендують: "Коли у вас вже є дах над головою і відчуття стабільності, набагато легше спокійно шукати кращі умови, без страху і тиску залишитись без житла".

Ірландія поступово скорочує програми підтримки для українців, стимулюючи їх самостійно адаптуватися. Зокрема, вже в жовтні зменшать програму підтримки орендодавців (ARP) з 600 до 400 євро, що може ускладнити пошук житла за доступною ціною.

Наразі тимчасовий захист в Ірландії мають понад 80 тисяч українців.