Щороку у другу неділю вересня в Україні вшановують пам’ять понад 700 тисяч українців, яких у 1944–1951 роках насильно депортували з територій, що тоді входили до складу Польщі — Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини. У 2026 році ця дата припадає на 13 вересня.

Законодавчі гарантії для депортованих

Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» визначає статус таких людей і гарантує їм державну підтримку. Документ поширюється на українців, які були примусово переселені у 1944–1951 роках, і передбачає офіційне визнання їхнього статусу та низку соціальних гарантій.

Офіс Омбудсмана наголошує, що для підтвердження обставин депортації не обов’язково мати саме свідоцтво про народження — це можуть бути й інші документи, передбачені Порядком № 643. Це особливо важливо для літніх людей, які через десятиліття після депортації могли втратити частину документів. Як приклад, у 2026 році 98-річна жінка, депортована у 1946 році з Польщі до Запорізької області, отримала статус депортованої особи після подання архівної довідки, хоча їй спочатку відмовляли через відсутність свідоцтва про народження. Після втручання Омбудсмана Мінрозвитку визнало її право на статус.

«Відсутність окремого документа не повинна автоматично ставати перешкодою для реалізації права на встановлення статусу, якщо відповідні обставини можуть бути підтверджені іншими передбаченими законодавством документами», — підкреслив Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Соціальні гарантії та допомога

Особи, які отримали статус депортованих за національною ознакою, мають право на:

  • санаторно-курортне лікування та відпочинок;
  • 50% знижку на оплату житла і комунальних послуг у межах норм;
  • 50% знижку на вартість ліків за рецептами;
  • позачергове влаштування до закладів соціального захисту.

Крім того, після надання статусу скасовуються рішення про позбавлення державних нагород, звань, пенсій та інших прав, якщо вони були пов’язані з депортацією. Також передбачена одноразова грошова допомога у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року подання заяви. Виплата цієї допомоги можлива через 12 місяців після скасування або припинення воєнного стану в Україні.

Як отримати статус депортованої особи

Процедура визначена Порядком № 643 і передбачає такі кроки:

  • подати заяву до уповноваженого органу за місцем проживання або перебування (можуть звернутися як самі депортовані, так і їхні діти, народжені до повернення сім’ї);
  • пройти співбесіду та підписати облікову картку;
  • протягом місяця документи передаються до Мінрозвитку;
  • Мінрозвитку ухвалює рішення про надання статусу або відмову не пізніше трьох місяців від дати реєстрації заяви. Відмову можна оскаржити в суді.

Куди звертатися у разі проблем

Якщо уповноважений орган затягує оформлення документів або вимагає зайві довідки, можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, електронною поштою hotline@ombudsman.gov.ua або за телефоном гарячої лінії 16-78.

Дмитро Лубінець підкреслює, що офіційне визнання статусу депортованої особи — це не лише відновлення справедливості, а й можливість скористатися передбаченою законом підтримкою.