В Україні з 2027 року для всіх учнів 10–11 класів стане обов’язковим оновлений курс «Захист України», який поєднує практичні навички виживання, тактичної медицини, орієнтування, роботи з дронами та поводження зі зброєю. Як повідомляє Kyiv Independent, нині понад 406 тисяч школярів проходять навчання у 963 спеціалізованих хабах по всій країні.

Замість традиційних уроків учні раз на місяць проводять цілий день у навчальних центрах, де використовують тренажери дронів, лазерні тири, пневматичну зброю та макети справжньої зброї. За словами організаторів реформи, більшість програми розроблялася за участі військовослужбовців, а зміст курсу постійно оновлюється відповідно до змін на фронті. «Ми адаптуємося до тактичних умов, які диктує ворог. Тактика штурму змінюється, змінюється й навчання зі зброєю», — пояснив Ігор Якубовський, офіцер 1-го корпусу «Азов», який координує підтримку реформи.

Курс викликає дискусії щодо межі між підготовкою до виживання та мілітаризацією молоді. Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру з прав людини, наголошує: «Україна дуже чутлива до питання мілітаризації дітей через досвід окупації та злочинів проти людяності. Але Україна перебуває у принципово іншій юридичній ситуації, ніж Росія, щодо цього питання». Вона підкреслює, що важливо зберігати баланс: «Ми не повинні перетворювати школи на центри підготовки до служби, але базові навички самозахисту та патріотизму — це не порушення норм».

«Якщо буде удар чи надзвичайна ситуація, тепер я знаю, що можу допомогти до приїзду швидкої. Це дуже корисні навички», — розповіла 16-річна Анна Алексєєва, одна з перших випускниць оновленого курсу.

Окрім практичних занять, курс має й громадянсько-ціннісний блок. За словами заступника міністра освіти Дмитра Завгороднього, учнів навчають не лише захисту, а й розумінню цінностей, які стоять за обороною країни. Історик Тимур Димчук, який допомагав розробляти цю частину програми, зазначає: «Діти повинні розуміти, що захист країни — це не лише про територію, а про цінності: права людини, гідність, життя».

Водночас експерти вказують на складність оцінювання таких предметів: легко перевірити, чи правильно накладено турнікет, але важко виміряти рівень патріотизму чи громадянської відповідальності. Педагог Богдан Бевза додає, що для глибшого осмислення ідентичності потрібен суспільний консенсус щодо того, що саме захищає Україна.

Український досвід не унікальний: у Фінляндії та Швеції також існують програми «тотальної оборони», але там володіння зброєю не є обов’язковою частиною шкільної освіти. «Ми маємо вчитися у демократичних країн, і вони можуть взяти щось у нас», — вважає Димчук. Випускниця з Дніпра Анна Алексєєва підсумовує: «Чи бачу я себе людиною, яка може забрати чуже життя? Ні. Але я рада, що навчилася захищати себе та інших».