На фронті дистанційне мінування стало одним із ключових інструментів стримування противника. Підрозділи 7 корпусу Десантно-штурмових військ застосовують сучасні цифрові системи та дрони для створення мінних полів і керованого підриву, що дозволяє ефективно протидіяти штурмовим групам російської армії.
Ще на початку повномасштабного вторгнення Україна майже не мала засобів для дистанційного мінування — основне навантаження лягало на саперів, які вручну встановлювали міни під постійною загрозою для життя. Згодом на озброєння надійшли західні боєприпаси, зокрема 155-мм снаряди RAAMS та касетні боєприпаси для HIMARS, що дозволило створювати мінні загородження на відстані до 38 км. Це значно знизило ризики для особового складу та підвищило масштаб мінування.
З поширенням FPV-дронів тактика ворога змінилася: російські війська почали використовувати малі штурмові групи, а дистанційне мінування дедалі частіше здійснюють за допомогою дронів-бомберів, таких як "Vampire", "Кажан" і "Nemesis". Ці безпілотники здатні доставляти на позиції боєкомплект вагою у кілька десятків кілограмів, оперативно відновлюючи мінні загородження там, де ворог прорвався чи розчистив прохід.
У 7 корпусі ДШВ активно впроваджують цифрові системи для планування та обліку мінних полів. Зокрема, система ситуаційної обізнаності DELTA дозволяє контролювати розташування мін, оперативно реагувати на зміни тактики ворога та уникати помилок, які виникали при веденні паперових журналів. "У нас є і карти, але ти не нанесеш на паперову карту 30 тисяч одиночних мін", — зазначають військові.
"Мінні загородження перестають 'чекати' ворога. Натомість ми маємо ще один інструмент впливу на ведення бою."
Десантники застосовують керований і віддалений підрив мін, що дозволяє активувати боєприпаси у потрібний момент, підвищуючи ефективність ураження та безпеку для своїх підрозділів. Такий підхід зменшує ризик випадкових спрацювань через природні явища чи тварин.
За офіційними даними, у травні російська армія втратила майже 1100 військових і 119 одиниць техніки на мінних загородженнях. У грудні 2025 року ці показники становили 946 росіян і 197 одиниць техніки. Водночас реальні втрати можуть бути ще більшими.
Росія також розвиває напрямок дистанційного мінування, але на ділянках фронту, де працює 7 корпус ДШВ, кількість мін, встановлених українською стороною, у рази перевищує ворожу — співвідношення може сягати 1:10.
Еволюція мінування на фронті — від ручного встановлення до цифрової координації та керованого підриву — дозволила підвищити гнучкість і швидкість реагування на дії противника. Дистанційне мінування не зупиняє наступ повністю, але значно сповільнює ворога та робить його вразливішим для інших засобів ураження.