Чотири роки тому Емі Грюнхут ледь не втратила життя через рідкісну вірусну енцефаліт, яка спричинила запалення мозку і призвела до двотижневої коми.

8 січня 2022 року вона прокинулася і ледве могла говорити, відчуваючи, що її голова ось-ось вибухне. Попереднього дня, звернувшись до швидкої допомоги з симптомами респіраторної інфекції, її відправили додому. Проте вночі стан погіршився: мова стала нечіткою, з’явилася слабкість і дезорієнтація. Батьки терміново повернули її до лікарні, де діагностували вірусний енцефаліт — небезпечну інфекцію мозку, що може стати смертельною за лічені години.

Після діагнозу Емі ввели у медикаментозну кому на два тижні. Прокинувшись, вона не могла ні говорити, ні дихати самостійно, ні їсти чи ходити. Раніше, у 2002 році, їй вже поставили діагноз розсіяний склероз, через який вона втратила чутливість у ногах і ризикувала назавжди залишитися нерухомою. Проте завдяки реабілітації та фізичній терапії їй вдалося відновити сили.

Після коми тіло Емі було практично невпізнанним: м’язи атрофувалися, навіть сидіти було важко, а перший крок після виписки з лікарні зайняв 30 хвилин з допомогою. Вона згадує: "Я зрозуміла, наскільки крихким є життя. Я перейшла від активної, здорової людини до того, хто потребує допомоги у найпростіших речах. Але я знала: мушу боротися за повернення до життя".

Відновлення було виснажливим і складним: фізіотерапія, логопедія, ерготерапія, маленькі кроки і перемоги. Через три місяці після виписки вона пробігла перші 5 км, що стало для неї доказом прогресу. Вже через вісім місяців вона вдруге взяла участь у Нью-Йоркському марафоні.

Сьогодні Емі живе у Нью-Йорку, працює повний робочий день, живе самостійно, майже щодня бігає і готується до свого десятого марафону. Вона волонтерить у програмі нейрореабілітації клініки Mount Sinai, підтримуючи пацієнтів, які борються з важкими діагнозами.

"Виживання не означає, що життя стає легшим. Це означає, що ти бачиш його по-іншому. Ти переосмислюєш силу, святкуєш маленькі перемоги і робиш важку роботу", — каже вона. Емі наголошує, що одужання не є лінійним процесом: іноді бувають відступи, особливо через розсіяний склероз, але важливо знати, коли варто відпочити.

Біг став для неї символом стійкості. Вона почала бігати у 2019 році, у 40 років, а після одужання від енцефаліту кожен кілометр нагадує, що вона здатна долати труднощі. Емі пробігла дев’ять марафонів по всьому світу, серед яких п’ять Abbott World Marathon Majors, і планує у 2027 році взяти участь у марафоні в Токіо.

"Медалі — це не головне. Головне, що колись я не могла зробити й кроку. Мені казали, що я можу ніколи не ходити, а я навчилася ходити, говорити і дихати знову. І все це завдяки тисячам маленьких, звичайних рішень продовжувати рухатися вперед", — підсумовує вона.

Емі Грюнхут — маркетингова директорка з Нью-Йорка, марафонська бігунка і волонтерка програми нейрореабілітації Mount Sinai. Всі думки у статті належать авторці.

Джерело: Newsweek, авторський текст Емі Грюнхут.