У річницю операції «Висла» згадують одну з найбільш замовчуваних сторінок українсько-польської історії, про яку сучасні польські політики уникають говорити. Ця операція 1947 року стала масштабною етнічною чисткою українців на території Польщі.
Після Другої світової війни етнічні українські землі – Лемковщина, Надсяння, Холмщина і Подляшшя (історичне Закерзоння) – опинилися у межах Польщі за рішенням Сталіна, що було політичною поступкою Москви польському комуністичному уряду. Місцеве українське населення, яке становило близько мільйона осіб, позбавили права на самоідентифікацію, а польська влада взяла курс на побудову моноетнічної держави.
У 1944–1946 роках польські органи влади разом із збройним підпіллям створили нестерпні умови для українців, щоб змусити їх «добровільно» виїхати до СРСР. Українців обкладали непосильними податками, позбавляли землі та медичної допомоги, а польська армія, міліція та антикомуністичне підпілля систематично спалювали українські села. За підрахунками, близько 480 тисяч українців під загрозою смерті депортували в УРСР, а від 5 до 10 тисяч мирних жителів загинули.
Історія зберегла численні приклади жорстокості, що є беззаперечними військовими злочинами: у Сагрині (березень 1944) було знищено понад 600 українців і село спалено; у Павлокомі (березень 1945) підрозділ Армії Крайової розстріляв 366 українців, загнавши їх у церкву, а потім убивши на цвинтарі; у Піскоровичах (квітень 1945) вбито понад 300 мирних жителів, які чекали на переселення; у Завадці Морохівській (1946) польська армія тричі атакувала село, вбиваючи людей штиками і топорами, загинуло 73 українці, село знищено.
Навесні 1947 року почалася операція «Висла» – примусова депортація лемків, бойків і холмщаків, які пережили попередній терор. Офіційно метою називали ліквідацію УПА, але фактично це була етнічна чистка з метою асиміляції. Українців виселяли на західні та північні «повернені землі», розсіюючи так, щоб у кожному селі не було більше 10% українських сімей.
Центральним символом операції став трудовий табір у Явожно, колишній філіал нацистського Аушвіца, де без суду утримували інтелігенцію, священників і підозрюваних у симпатіях до підпілля. Через Явожно пройшло майже 4 тисячі українців, серед них понад 800 жінок. Там застосовували тортури, а понад 160 людей загинули від катувань, хвороб і виснаження. Це свідчить про каральний характер операції та принцип колективної відповідальності.
Заміна дискурсу в Польщі щодо операції «Висла» пов’язана з бажанням зберегти міф про польську націю як виключно жертву зовнішніх ворогів. Навіть ті польські політики і історики, які згадують про депортацію, часто називають її «жорсткою військовою необхідністю» або відповіддю на Волинську трагедію, перекладаючи провину на українців. Така риторика дозволяє накопичувати політичний капітал, мобілізуючи консервативний електорат.
Крім того, визнання операції «Висла» злочином на офіційному рівні може призвести до юридичних наслідків, зокрема до вимог реституції українських земель і компенсацій. Хоча Сенат Польщі засудив операцію ще 1990 року, у 2023 році Інститут національної пам’яті Польщі назвав її гуманною і вигідною для українців. Українська сторона вважає за необхідне активніше піднімати це питання на міжнародній арені і вимагати офіційних вибачень від польської влади.
Інформація подана за матеріалами obozrevatel.com. Редакція не несе відповідальності за зміст блогів, але прагне висвітлювати різні точки зору.