Щонайменше 16 тисяч цивільних українців перебувають у російському полоні — про це повідомляє громадська організація "Нові українські наративи" в межах проєкту "Тіні за ґратами". Серед них — Данило Єфімов, Олексій Ковтун і Яна Суворова, чиї історії ілюструють різні способи переслідування мирних громадян Росією.
12 років колонії за донати на підтримку України
Данило Єфімов, який виріс у Сніжному на Донеччині, з 2014 року жив під окупацією. Він дистанційно закінчив українську школу, самостійно вивчав українську мову й планував переїхати на підконтрольну Україні територію. У грудні 2023 року, коли Данилу було 18, його затримали у Волгограді під час спроби вилетіти до Стамбула. Російські силовики знайшли у телефоні перекази до благодійного фонду Сергія Притули, після чого звинуватили його у "державній зраді". У липні 2024 року російський суд засудив Данила до 12 років колонії суворого режиму. Зараз він перебуває у Саратовській області й продовжує писати вірші українською.
1492 дні російської неволі
Олексія Ковтуна затримали у 19 років під час окупації Бучі — російські військові зупинили його для перевірки документів, після чого утримували в ямі в лісі. За його словами, іншого чоловіка, який був із ним, побили до смерті. Згодом Олексія вивезли до Росії, де він провів 1492 дні у місцях несвободи без офіційних звинувачень. У квітні 2026 року його повернули до України в межах обміну. Олексій розповідав, що підтримував зв’язок із родиною через листи матері, а щодня потай робив до 400 відтискань, щоб зберігати концентрацію.
"Я просто хотів знову побачити програму Антона Птушкіна" — написала Яна Суворова у листі через сервіс "Зонателеком".
14 років ув’язнення після затримання в Мелітополі
Яна Суворова була студенткою Мелітопольського педагогічного університету. Після окупації міста вона допомагала вести Telegram-чат, де місцеві отримували інформацію про лікарів, транспорт і гуманітарну допомогу. 20 серпня 2023 року російські силовики затримали Яну, звинуватили у "тероризмі" та "шпигунстві" й засудили до 14 років позбавлення волі. Зовнішній світ для неї зараз — це листи через російський тюремний сервіс.
Від розголосу до адвокації
Як наголошують у "Нових українських наративах", повернення цивільних має іншу правову рамку, ніж обмін військовополонених: Четверта Женевська конвенція забороняє захоплення заручників, але не існує окремого механізму повернення цивільних. Часто Росія не підтверджує факт затримання чи не повідомляє, де перебуває людина, і родини змушені шукати інформацію через державні органи, міжнародні організації та правозахисників.
Публічна адвокація, яку веде команда проєкту "Тіні за ґратами", спрямована на фіксацію конкретних випадків, збереження теми цивільних бранців у суспільному полі та інформування міжнародної аудиторії про масштаби проблеми. Історії Данила Єфімова, Олексія Ковтуна та Яни Суворової показують, що переслідування цивільних може бути пов’язане як із фінансовою підтримкою України, так і з інформаційною діяльністю чи навіть звичайною перевіркою документів. Для тисяч родин найважливішим залишається знати, де перебувають їхні близькі та чи є шанс на їхнє повернення.
Більше історій цивільних бранців — на сайті проєкту "Тіні за ґратами". Проєкт реалізується за фінансової підтримки Canada-Ukraine Foundation.