Військовослужбовці територіальних центрів комплектування (ТЦК) в Україні змушені працювати під постійним тиском, погрозами та без належної підтримки з боку командування. Про це йдеться у матеріалі LB.ua, де співрозмовники з ТЦК розповіли про реалії служби та проблеми, з якими стикаються щодня.
За словами одного з військових, більшість працівників ТЦК відмовляються спілкуватися з медіа навіть анонімно через хвилі ненависті та погроз у соцмережах після публікацій. Часто військовослужбовцям доводиться ховати обличчя під балаклавами, а їхнім родинам — тимчасово залишати домівки через небезпеку. "Багатьом різали колеса, вибивали вікна, коли дізнавалися, хто працює в ТЦК", — розповідає співрозмовник.
Водночас у структурі ТЦК відсутня чітка комунікаційна політика, а будь-яка ініціатива — наприклад, забезпечення бодікамерами — часто залишається лише на папері. Військові змушені самостійно шукати ресурси для виконання завдань, а у випадку інцидентів із нападниками залишаються без підтримки як з боку поліції, так і військового командування. "Командування Сухопутних військ — поганий роботодавець, який нечасто намагається захистити своїх людей, зокрема в ТЦК", — зазначає співрозмовник LB.ua.
"Нема політичної волі захищати військовослужбовців. Інакше за напади на них карали б суворіше, щоб нападники усвідомлювали відповідальність і це їх стримувало. А цього нема."
За даними джерела, значна частина особового складу ТЦК — це військові, переведені з бойових бригад, часто з хронічними захворюваннями. Однак навіть у таких умовах багато хто намагається перевестися до інших підрозділів через постійний стрес і відсутність захисту. Психологічна підтримка у ТЦК формально існує, але реальної допомоги не надає, а більшість військових змушені самостійно шукати способи впоратися з емоційним навантаженням.
Як підсумовують співрозмовники, проблема полягає у відсутності політичної волі та системної підтримки військовослужбовців ТЦК, які залишаються сам на сам із викликами мобілізації та агресією з боку частини суспільства.