Під час війни українські школи мають виконувати не лише освітню, а й соціальну функцію, забезпечуючи дітям безпеку, догляд і можливість для батьків працювати. Про це йдеться у матеріалі Obozrevatel.
За умов воєнного стану школа перестає бути просто місцем, де «надають освітні послуги» з восьмої ранку до першої чи шостої години вечора. Вона перетворюється на елемент громадської інфраструктури, що відповідає за безпеку, догляд, соціалізацію дітей і підтримку економічної стійкості суспільства.
Автор підкреслює, що діти під час війни — це не просто «клієнти», яким надають послуги, а важлива частина майбутнього країни. Школа, особливо державна, є частиною балансу інтересів суспільства, а потреби дітей мають бути інтегровані у систему безпеки держави. Захист дитини — це не лише особиста справа родини, а й відповідальність суспільства.
«Школи повинні бути 'камерами зберігання' для дітей під час війни. Безпечними, надійними, такими, що дозволяють батькам працювати і не дають суспільству втратити їхню працездатність», — йдеться у матеріалі.
У публікації також зазначається, що модель, за якої 30 дітей навчаються окремо, кожен у власних умовах безпеки, є неефективною. Держава та суспільство мають визнавати рівні права всіх дітей на освіту, захист і безпеку — і забезпечувати ці права.