Росія та Україна останнім часом активізували удари по мостах, у тому числі розташованих далеко від лінії фронту, щоб порушити логістику та ускладнити постачання на передову.

За даними Forbes, обидві сторони, знищуючи мости, які можуть знадобитися для майбутніх наступальних операцій, фактично відмовляються від сподівань на значний прорив найближчим часом. Мости є ключовими цілями через їхню незамінність, критичну роль у транспортній мережі та відкритість для ударів. Знищення одного мосту може зупинити рух сотень транспортних засобів із паливом, боєприпасами та підкріпленням, що ефективніше, ніж атаки на кожну машину окремо.

Forbes також зазначає, що руйнування мостів створює ланцюговий ефект: транспорт змушений обирати довші маршрути, зростає витрата пального і навантаження на техніку, а альтернативні дороги стають більш вразливими для ударів безпілотників і артилерії. У війні на виснаження це суттєво збільшує витрати на підтримку бойових дій.

Раніше мости не були пріоритетними цілями російських атак, але зараз їх дедалі частіше згадують у щоденних зведеннях Міноборони РФ. Один із командирів штурмового підрозділу біля Костянтинівки заявив, що руйнування мостів дозволяє перервати українські лінії постачання та ускладнити оборону міста. Наприкінці червня Міноборони РФ опублікувало кадри удару авіабомбою ФАБ-500 по автомобільному мосту в Сумській області, а подібні атаки відбувалися і в Херсонській області.

Українські військові також посилили удари по мостах у окупованих районах. За даними Інституту вивчення війни, атаковано мости у Чонгарі, Генічеську, Армянську, Стиловому та інших населених пунктах, що з’єднують Крим із окупованими районами Херсонської та Запорізької областей. Для цих операцій застосовують далекобійні ударні безпілотники, зокрема вітчизняні Fire Point та Behemoth. Хоча багато мостів пошкоджено, а не повністю зруйновано, це зменшило пропускну здатність доріг і змусило російські конвої шукати альтернативні маршрути.

Крім того, Україна дедалі частіше атакує не лише Керченський міст, а й транспортну мережу півострова. У червні та липні 2026 року під удари потрапили мости вздовж трас М-17, М-18, А-291 "Тавріда", а також кілька залізничних переправ. На початку липня українські сили атакували мости поблизу Шеляєва та Уразового в Бєлгородській області Росії, приблизно за 20–25 км від кордону, що використовуються для доставки військових вантажів на південь України.

Forbes вважає, що зростання ударів по мостах свідчить про зміну тактики обох сторін: тепер пріоритетом є не масштабні прориви, а утримання позицій і виснаження супротивника через порушення логістики. Аналітики наголошують, що ця стратегія потенційно сильніше б’є по Росії, оскільки Україна має коротші лінії постачання і щільнішу мережу доріг, що дозволяє швидше перенаправляти логістику. Натомість довгі та обмежені лінії постачання Росії роблять її більш вразливою до втрат мостів.

За повідомленням УНІАН, Сили оборони України кілька днів поспіль завдають ударів безпілотниками FP-2 та "Бегемот" по мостах, що ведуть із тимчасово окупованого Криму на Херсонщину. Постійні удари роблять мости непридатними для пересування важкої техніки. Налагодження понтонних переправ уповільнює логістику і створює багатокілометрові черги вантажівок. Аналітики підкреслюють, що для досягнення військового ефекту необхідно зберігати регулярність ударів і нарощувати атаки по вантажівках та іншій техніці, що забезпечує логістику окупантам.