У Києві триває дискусія щодо того, хто несе відповідальність за наслідки російських атак на інфраструктуру міста, а також за якість управління в умовах війни. Протести, які планують провести містяни, мають під собою підстави, однак їхній збіг у часі робить такі акції вразливими до політичного використання. Як зазначає автор колонки для 24 Каналу, у столиці досі відсутній механізм, який би чітко фіксував відповідальних за ухвалення рішень.

14 жовтня мер Києва Віталій Кличко виступив у Верховній Раді, однак формат засідання не дозволив депутатам поставити йому запитання. Кличко мав лише п'ять хвилин для доповіді, після чого депутати обговорювали питання бюджету та укриттів вже без його участі. За словами автора, проблема полягає не в персоналіях, а у відсутності чітких процедур: законопроєкти, які мають визначити регламент виклику посадовців до парламенту, досі не розглянуті. Поки цього не станеться, такі виклики залишатимуться формальністю без реального контролю.

Відповідальність за різні сфери у Києві розподілена між кількома рівнями влади. Мер відповідає за бюджет, комунальні підприємства, тепло, воду, транспорт, укриття та цивільний захист. Водночас питання протиповітряної оборони, магістральних мереж і частини фінансування належать до компетенції держави. Розподільчі електромережі у столиці контролює приватний оператор, але резервування критичних об'єктів і координація з енергетиками — це зона відповідальності міста. Районні адміністрації підпорядковані КМДА, але їхніх керівників призначає президент, а над усією системою стоїть військова адміністрація з нечіткими повноваженнями. Це створює ситуацію, коли призначає одна влада, а відповідати має інша.

Відставка мера не вирішить проблему підзвітності. За чинним законом, під час воєнного стану вибори не проводяться, тому нового міського голову кияни не оберуть до його завершення. Повноваження тимчасово перейдуть до секретаря Київради, а реальне управління — до призначених центральною владою осіб через КМДА або військову адміністрацію. Такий сценарій може призвести до юридичних колізій, оскільки Конституційний Суд ще у 2003 році визначив, що КМДА має очолювати обраний мер. Головна зміна стосуватиметься не ефективності, а підзвітності: обраний мер відповідає перед громадою, а призначений — перед Банковою.

Автор колонки пропонує кілька кроків для підвищення прозорості та підзвітності влади у Києві:

  • Відкритий реєстр Плану стійкості з детальною інформацією про кожен об'єкт, фінансування, підрядників, строки та відповідальних осіб
  • Чіткий розподіл обов'язків між КМДА, військовою адміністрацією, урядом, Укренерго та ДТЕК
  • Незалежний аудит виконання плану силами Рахункової палати або Держаудитслужби
  • Новий закон про столицю, який розмежує повноваження обраного мера і призначеної влади, визначить статус районного рівня та обмежить повноваження військової адміністрації

Віталій Кличко очолює Київ вже 12 років, і за цей час його команда стала частиною системи. Однак, як підкреслює автор, саме недосконала модель управління з подвійною владою та нечітким розподілом повноважень паралізує роботу незалежно від персоналій. Києву потрібен механізм, який дозволить чітко визначати відповідальних за ухвалені рішення, а не нові прізвища у владних кабінетах.