Європейський Союз розробляє план дій на період після завершення тимчасового захисту для українців, який діятиме до 4 березня 2028 року. Йдеться про 4,43 мільйона людей, які отримали цей статус через війну в Україні, повідомляє Європейський комітет регіонів.
Документ, ухвалений 13 жовтня 2026 року, визначає, що тимчасовий захист був ефективною надзвичайною мірою, але не може залишатися постійним рішенням. Після 2028 року українцям пропонують поступово переходити на інші законні підстави перебування — національні дозволи на проживання, які можуть надаватися у разі працевлаштування, навчання, ведення бізнесу, возз’єднання сім’ї чи з інших причин. Важливо, щоб цей перехід не створював прогалин у легальному статусі людей.
За даними Євростату, найбільше українців із тимчасовим захистом перебувають у Німеччині, Польщі та Чехії. Водночас, за опитуваннями УВКБ ООН, майже половина українських біженців сподівається повернутися додому, але рішення про повернення залежить від безпеки, житла, роботи та відновлення базових послуг в Україні.
«Повернення має бути добровільним, безпечним і гідним. Воно має враховувати індивідуальні обставини кожної людини та родини», — наголошують у Європейському комітеті регіонів.
ЄС також планує спростити інтеграцію українців, які вже стали частиною місцевих громад: багато хто опанував мову, працює, відкрив бізнес або навчається, а їхні діти ходять до шкіл. Серед пріоритетів — усунення бар’єрів для працевлаштування, визнання дипломів, розширення доступу до освіти, медицини та житла. Особливу увагу пропонують приділити дітям, молоді, людям старшого віку, жінкам, особам з інвалідністю та іншим вразливим групам.
Основне навантаження щодо прийому українців несуть місцеві органи влади, які забезпечують житло, освіту, медичну допомогу та соціальні послуги. Європейський комітет регіонів закликає ЄС і національні уряди гарантувати передбачуване фінансування для громад, а також залучати їх до ухвалення рішень щодо майбутнього українців.
Кінцева дата дії тимчасового захисту — 4 березня 2028 року — не означає обов’язкового виїзду українців із ЄС. Документ не скасовує чинний захист, не встановлює примусового повернення, не гарантує автоматичного отримання постійної посвідки на проживання і не запроваджує єдиного нового статусу для всіх. Його головна мета — закликати країни ЄС підготувати механізми переходу до інших форм перебування та забезпечити визначеність для мільйонів українців.

