Україна, подавши заявку на вступ до ЄС на початку повномасштабного російського вторгнення, очікувала швидкого відкриття всіх переговорних кластерів. Проте цього не сталося через низку внутрішніх проблем, зокрема корупційні скандали та саботаж реформ у парламенті, які підірвали довіру європейських лідерів.
Як зазначає українська дипломатка Лана Зеркаль, відкриття кластерів — це політичне рішення, а не технічне. Україна вже виконала всі бенчмарки для початку переговорів, але Брюссель чекає на візуальні ознаки поступу. Натомість парламент саботує зміни, що зменшують можливості ручного керування та доступу до корупційних ресурсів. Єврокомісія реагує помірковано, утримуючись від позитивного підкріплення, щоб не заохочувати таку поведінку.
Зеркаль порівнює ситуацію з технічним дефолтом на треку верховенства права, що посилює скептицизм і послаблює підтримку України в ЄС. Вона наводить приклад Сербії, яка роками імітує поступ, але не наближається до членства через розбіжність між риторикою та реальними діями.
Додатковою причиною затримки є бюджетний процес у ЄС на 2028–2034 роки. Країни-члени борються за власні фінансові інтереси, і швидке розширення з Україною означатиме перерозподіл коштів, що не вигідно багатьом. Зокрема Угорщина, яка нещодавно підписала угоду з Єврокомісією про розблокування 17 мільярдів євро за умови антикорупційних реформ, не зацікавлена у прискореному вступі України.
В ЄС кожна країна прагне захистити свої інтереси, і це ускладнює процес. Україна ж має виконувати встановлені критерії та забезпечувати підтримку реформ у парламенті, щоб не створювалося враження, що корупційні інтереси важливіші за євроінтеграцію. За словами Зеркаль, «від чогось доведеться відмовлятися», щоб рухатися вперед.