Верховна Рада ухвалила закон, який створює механізми реагування на випадки сексуальних домагань і дискримінації у Збройних силах України. Закон зобов’язує командування проводити службові розслідування, залучати гендерних радників та захищати постраждалих.

Україна перебуває у війні на виснаження, і зростання кількості жінок у ЗСУ робить питання безпеки та справедливості у військових колективах особливо актуальним. За даними головнокомандувача Олександра Сирського, станом на 2026 рік у лавах ЗСУ служать понад 75 тисяч жінок, зокрема понад 55 тисяч військовослужбовиць. Водночас у соціальних мережах і медіа дедалі частіше з’являються історії про випадки домагань і дискримінації.

Прикладом є випадок військової 155-ї окремої механізованої бригади Єлизавети Марцинюк, яка у 2025 році заявила про неодноразові домагання з боку побратима та відсутність підтримки з боку командування і офіцера психологічної підтримки. Раніше, у 2021 році, підполковниця Ольга Деркач публічно розповіла про сексуальні домагання з боку керівника, але справа не просунулася далі досудового розслідування.

Закон покладає на командирів і гендерних радників нові обов’язки. Вони мають не лише знати про неприпустимість домагань, а й вміти правильно реагувати. Для цього необхідно оновити посадові обов’язки, розробити алгоритми реагування та запровадити обов’язкове навчання. Важливим є також створення ефективних механізмів повідомлення, наприклад, через платформу Армія+, щоб зменшити вплив людського чинника і забезпечити об’єктивний початок розслідувань.

Інституційна спроможність також потребує посилення. Розслідування проводять на місцях, але потрібні органи, які контролюватимуть процес і захищатимуть права військових. Ними є Головне управління захисту прав військовослужбовців та Офіс військового омбудсмена. Централізований збір даних про звернення і результати розслідувань допоможе оцінити ефективність закону та виявити прогалини.

Найважливішим завданням є зміна культури у війську. Закон має сприяти формуванню атмосфери взаємної поваги, де командири демонструють нульову толерантність до домагань і насильства. Це питання не лише захисту прав, а й зміцнення довіри всередині військових колективів, що є критично важливим для збереження людського капіталу в умовах війни.