Катерина Капустенко, викладачка музики з Харкова, поділилася своєю історією з Музеєм «Голоси мирних» Фонду Ріната Ахметова: під час евакуації українських дітей до Польщі вона зустріла двох сестер, Анастасію та Ксенію, які згодом стали її доньками.

На початку повномасштабної війни Катерина допомагала евакуювати людей із Харкова, а згодом переїхала до Польщі, де працювала з дітьми з українських інтернатів. Вона розповідає, що багато з цих дітей мали серйозні психологічні травми та навіть не володіли українською мовою. Разом із колегами Катерина долучилася до створення української школи для таких дітей прямо в готелі, де вони мешкали.

Знайомство з сестрами з Одеської області стало для Катерини доленосним. Вона згадує, як вже на другому тижні спілкування Ксенія підійшла до неї й запитала: «А ти будеш моєю мамою?». Після цього питання сумнівів не залишилося — Катерина вирішила зробити все можливе, щоб удочерити дівчат. Проте процедура усиновлення під час війни виявилася складною: вона була внутрішньо переміщеною особою, не мала власного житла, а формальні обмеження ускладнювали процес.

«Я в той момент була у Варшаві, у мене немає житла, варіантів їх забрати немає. Плюс це 23-й рік. Я звертаюся до їх виховательки: як же мені все це зробити? А вона каже, що до кінця війни усиновлення заборонено. І тоді відчай був сильним, бо, розумієте, рік, два, три минуло, а ти нічого зробити не можеш», — згадує Катерина.

Згодом Катерина дізналася, що дівчат готують до передачі в іншу родину, але вона не здалася й поїхала до Одеси, щоб боротися за право стати для сестер мамою. Ксенія розповідає: «Як тільки я її побачила, одразу зрозуміла: вона цілеспрямована, добра, класна і весела. Мені хотілося проводити з нею більше часу. Спочатку ми не могли говорити прямо “мама” і “ти”, ми ще вчилися. Але зараз я вже звикла. Це моя мама».

Катерина ділиться своєю історією, щоб підтримати тих, хто замислюється про усиновлення, і переконана: не варто боятися складних процедур і бюрократії, головне — слухати своє серце й робити все можливе, щоб дитина, яка залишилася без батьківської опіки, знайшла сім’ю.

Колекція Музею «Голоси мирних» Фонду Ріната Ахметова вже налічує понад 145 тисяч історій про війну — це найбільше у світі зібрання свідчень цивільних, які постраждали від війни Росії проти України.