Тайвань цього літа опинився у центрі уваги через масштабні військові навчання Han Kuang 42, які тривали десять днів і були спрямовані на відпрацювання сценаріїв можливого вторгнення з боку Китаю. Як повідомляє «Детектор медіа», ці навчання моделювали різні етапи потенційної атаки — від дій у «сірій зоні» до морської блокади, ракетних ударів, висадки десанту та боїв за ключові об’єкти інфраструктури.

Суспільство Тайваню, за спостереженнями авторки, перебуває у стані невизначеності. З одного боку, частина громадян активно готується до оборони, серед них багато молоді та патріотів, а також заможні американці тайванського походження, які фінансують підготовку до цивільної оборони. З іншого боку, є ті, хто планує у разі загрози виїхати до США чи Японії, а дехто навіть симпатизує Китаю. Для кожної з цих груп Україна стала джерелом натхнення: для одних — прикладом спротиву сильнішому ворогу, для інших — надією, що поки Україна чинить опір, Китай не атакуватиме Тайвань.

Під час навчань тайванські військові разом із береговою охороною відпрацьовували прорив морської блокади, захист головного аеропорту, ремонт злітних смуг і захист критичної інфраструктури. Особливу увагу приділили безперервності державного управління: президента Лая Цінде евакуювали до захищеного командного центру. Паралельно відбувалися навчання з цивільної оборони — у містах лунали сирени, людей спрямовували в укриття, а в окремих районах навмисно сповільнювали мобільний інтернет, щоб змоделювати перебої зі зв’язком.

Китай у цей час не проводив дзеркальних навчань, але продовжував демонструвати свою присутність: лише за одну добу Тайвань зафіксував навколо себе 18 китайських військових літаків та 11 кораблів. Також Китай провів спільний морський маневр з Індонезією, хоча остання зменшила значення цієї події.

Авторка підкреслює, що Тайвань засвоює не лише технологічні, а й політичні уроки України. Зокрема, острів розуміє ризик залежності від іноземних партнерів, які можуть не дати програти, але й не допомогти виграти переконливо. Водночас події навколо Тайваню, за її словами, викликають у Західній Європі більше занепокоєння, ніж війна в Україні, адже блокада Тайваню може мати значно серйозніші наслідки для світової економіки.

«Можливо, найкорисніше, що Україна сьогодні може дати Тайваню, — це навіть не технології ведення війни, а наш досвід того, що варто зробити до її можливого початку. Бо наші найдорожчі уроки — це саме ті, які ми засвоїли запізно», — зазначає авторка матеріалу.