Земля Мері Берд — величезна територія в Західній Антарктиді, що за розміром більша за Іран і Монголію, майже століття не належить жодній державі. Цей регіон, приблизно в п’ять разів більший за Польщу, досі залишається поза формальними територіальними претензіями.

Історія Землі Мері Берд пов’язана з експедиціями адмірала Річарда Евеліна Берда, який у 1920-х і 1930-х роках здійснював картографування цієї частини Антарктиди. США розглядали можливість офіційного претендування на цю територію, але зрештою не заявили своїх прав. Нині у дискусіях про майбутнє регіону виділяють три можливі сценарії: створення особливої зони досліджень під контролем ООН, порушення принципів Договору про Антарктику з боку великих держав або посилення економічного тиску через доступ до природних ресурсів після танення льоду, пише WP Tech.

Земля Мері Берд слугує великою лабораторією для вивчення кліматичних процесів. За даними вчених з 2020 року, потік геотермального тепла під крижаним покривом на 50% вищий за попередні оцінки. Особливу увагу привертає вулканічна система, прихована під льодом. У 2024 році міжнародна група дослідників виявила щонайменше 138 гарячих точок, пов’язаних із мантійним плюмом, що сягає на 1,2 тисячі кілометрів углиб. Ці явища впливають на поведінку льодовика Туейтса, прискорюючи танення льоду знизу на 15 см на рік, що перевищує попередні оцінки.

Договір про Антарктику 1959 року заборонив нові територіальні претензії, але не зупинив зростання інтересу до регіону. Китай планує запустити мобільну базу з підводними дронами у 2026 році, США збільшили фінансування антарктичної програми в п’ять разів, а Європейський союз розпочав проєкт Beyond Epica, пов’язаний із глибоким бурінням. За даними ООН, 37% світових кліматичних моделей базуються на антарктичних даних, а економічна цінність цієї інформації оцінюється понад 60 млрд доларів на рік.

Робота на Землі Мері Берд ускладнена екстремальними умовами: температура опускається до мінус 80 °C, вітер сягає 100 км/год, а ізоляція триває не менше восьми місяців на рік. Тому дедалі важливішими стають автоматизовані станції, що працюють на вітровій та сонячній енергії, передаючи дані в реальному часі.

Правова порожнеча регіону приваблює й символічні ініціативи — наприклад, Велике герцогство Вестарктика (2001), Королівство Фінісмунд (2015) та Льодовикова республіка (2022). Хоч ці проєкти не мають реального політичного значення, вони свідчать про те, що Земля Мері Берд продовжує викликати інтерес і уяву.

Зі швидким потеплінням клімату питання про майбутнє цієї території стає дедалі актуальнішим: чи залишиться вона спільним простором для наукових досліджень, чи перетвориться на арену геополітичного суперництва.