Виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко повідомив, що до Міністерства оборони надійшов проєкт постанови, який передбачає новий ліміт бронювання для працівників оборонно-промислового комплексу (ОПК) — не більше 85% персоналу на підприємствах, які визнані критично важливими для економіки.
За словами Федірка, ініціатива належить Міністерству економіки та довкілля України. Відповідний документ уже проходить погодження між міністерствами, а виробники дізнаються про можливі зміни з офіційних паперів. Федірко підкреслив, що такі рішення ухвалюються без консультацій із представниками галузі, що він вважає неприпустимим.
Українська рада зброярів наголошує, що працівники ОПК становлять лише близько 10% від усіх заброньованих в Україні. Йдеться про фахівців, від яких безпосередньо залежить виробництво зброї для війська: інженерів, технологів, операторів обладнання, спеціалістів зі складання, випробувань і ремонту. Федірко зазначив, що галузь активно розвивається, з'являються нові виробництва, а підприємства розширюють потужності. Водночас, за його словами, скорочення можливостей бронювання змусить підприємства обирати, кого з працівників залишити без захисту від мобілізації.
"Зниження до 85%, 90% чи 95% ми не підтримаємо. Війську потрібна зброя. Для її виробництва потрібні люди", — заявив виконавчий директор Української ради зброярів.
Федірко також звернув увагу, що підприємства ОПК вже проходили перевірку на критичність, і 14% з них не підтвердили цей статус. На його думку, це свідчить про ефективність механізму перевірки. Якщо ж є зловживання, він пропонує перевіряти конкретні компанії, а не вводити загальні обмеження. Окремо Федірко звернувся до Олександра Кравченка з проханням пояснити, на яких підставах встановлено ліміт у 85% і чи оцінювали його вплив на виконання оборонних контрактів.
Проблему кадрового дефіциту та непослідовності державної політики в ОПК раніше відзначав і виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України Сергій Гончаров. Він наголошував, що нестача фахівців і відсутність чіткого планування створюють значні ризики для виробників зброї та ускладнюють розширення виробництва.

