Українські удари по російській нафтопереробній інфраструктурі дедалі сильніше впливають на життя в Росії, викликаючи дефіцит пального, багатогодинні черги на автозаправках і стрімке зростання цін у більшості регіонів. Водночас, за оцінками аналітиків, ці проблеми навряд чи становлять політичну загрозу для режиму Володимира Путіна, повідомляє Foreign Policy.
За даними видання Meduza, яке проаналізувало понад 65 тисяч біржових угод, обсяги торгів бензином і дизельним пальним у Росії з січня по червень скоротилися на 47%, а середня ціна зросла на 46%. До початку липня повідомлення про дефіцит пального, його нормування або обмеження продажу надходили майже з усіх регіонів країни. Особливо гостро це позначається на сільському господарстві, де нестача дизеля загрожує збору урожаю.
Окремою проблемою став окупований Крим, де через атаки українських дронів на паливні танкери бензин подорожчав до 197 рублів за літр, а в окремих випадках — до 450 рублів. Президент Росії Володимир Путін уперше публічно визнав наявність черг на АЗС, але назвав ситуацію "некритичною". Кремль пояснює кризу не війною, а українською "інформаційною кампанією", яка нібито має посіяти паніку серед росіян.
Як єдине практичне рішення російська влада запропонувала повернення до виробництва бензину стандарту Євро-3, що містить більше сірки і може пошкоджувати сучасні автомобільні двигуни. Попри невдоволення, більшість росіян не пов’язують кризу безпосередньо з війною і не звинувачують Кремль. Так, житель Чити, який провів у черзі за пальним 39 годин, заявив, що Росія поводиться щодо України "занадто м’яко" і має "почати діяти серйозно".
Аналітики Королівського коледжу Лондона, зокрема Джейд МакГлінн, відзначають, що суспільне невдоволення існує, але воно "є їдким, але не вибуховим" і не загрожує владі. Кремль перекладає відповідальність за дефіцит на нафтові компанії, незалежних операторів АЗС і навіть самих громадян, звинувачуючи їх у "панічних закупівлях". Росіяни дедалі більше об’єднуються для взаємодопомоги, створюючи у месенджерах чати та карти працюючих заправок, використовуючи кодові слова, щоб обходити цензуру.
Автори аналізу наголошують, що українська стратегія ударів по нафтопереробній галузі поступово підриває здатність Росії забезпечувати власну армію паливом і підтримувати війну. Водночас економічні труднощі поки що не призводять до масових антивоєнних протестів або зміни курсу Кремля, оскільки російська система влади здатна перетворювати суспільне невдоволення на адаптацію, а не політичний спротив.