Український цементний сектор у 2026 році працює в умовах суттєвого падіння попиту: споживання цементу в країні майже на 40% нижче, ніж до повномасштабної війни. Заводи завантажені частково, а виробники намагаються компенсувати втрати за рахунок експорту, який зріс до 23% від загального виробництва, повідомляє epravda.com.ua.

Війна змінила структуру попиту: якщо раніше цемент переважно використовували для житлового та комерційного будівництва, то зараз значна частина йде на оборонні потреби, зведення укриттів і відновлення критичної інфраструктури. Водночас галузь стикається з новими викликами — подорожчання енергоносіїв, зростання тарифів на перевезення та відсутність державної підтримки для енергоємних виробництв. За даними Національного інституту стратегічних досліджень, у першому кварталі 2026 року виробництво цементу, вапна та гіпсових сумішей впало на 20,5%.

Основним експортним ринком стала Польща, однак українські виробники стикаються з затримками на кордоні, перевірками та лабораторними дослідженнями, що тривають місяцями. Голова асоціації «Укрцемент» Павло Качур зазначає, що такі дії виглядають як спроба усунути конкурента неринковими методами. Додатково, з 2026 року ЄС запровадив механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), через що постачання цементу залізницею до ЄС скоротилося на 45%. Брюссель встановив для українського цементу дефолтний рівень викидів CO2, що майже вдвічі перевищує реальні показники, а через війну європейські аудитори не можуть приїхати для верифікації.

«За таких умов CBAM для українських виробників перетворюється на де-факто ембарго. Без верифікації з нас вимагатимуть максимальний податок – загороджувальне мито за завищеними дефолтними нормами», — пояснив Павло Качур.

Попри труднощі з експортом, цементні заводи мають потенціал для забезпечення майбутньої відбудови країни. Потужності підприємств становлять 13,6 млн тонн на рік, і у разі зростання внутрішнього попиту експорт скоротиться до довоєнних 2–3%. В «Укрцементі» прогнозують, що у перший рік після завершення війни споживання цементу може сягнути 10,5–11 млн тонн із подальшим зростанням. Проте, як застерігає Качур, відбудова не буде миттєвою і потребуватиме значних інвестицій та компромісів між різними секторами економіки.