Україна перейшла до стратегії «активної оборони», що змінює перебіг війни і позбавляє Кремль можливості диктувати умови миру, пише швейцарська Neue Zürcher Zeitung. Ця тактика змушує Москву наближатися до переговорів, водночас Володимир Путін має вибір між діалогом, затягуванням війни або ескалацією.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у середині липня повідомив, що Росія зазнає великих втрат — понад 400 солдатів на квадратний кілометр, особливо на Донбасі, де тривають спроби захоплення Костянтинівки. За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), втрати України значно менші — приблизно один загиблий на вісім російських. Сирський наголошує: «Слід захопити стратегічну ініціативу, тому наша оборона – активна». Це означає, що ЗСУ наступають, намагаючись уникнути війни на виснаження.
Через розвиток технологій, зокрема дронів, механізована контратака стала практично неможливою, а лінія фронту настільки укріплена, що прориви приречені на провал. Українська концепція зосереджена на глибині оборони та ізоляції російських військ на окупованих територіях за допомогою так званої A2/AD — перерізання постачання і стримування ворога на відстані вогнем. Це виснажує російські сили і ускладнює окупацію, а також ізолює Росію від світового ринку, зокрема через закриття Азовського моря.
Київ реорганізував сухопутні війська, створивши корпуси з централізованим командуванням, що дозволяє ефективніше використовувати обмежені ресурси та перехоплювати оперативну ініціативу. Мета України — змусити Росію сісти за стіл переговорів. Водночас Кремль прагне захопити Донбас як проміжну ціль для формування нового європейського безпекового порядку, але вірити у нав’язування миру через США та Дональда Трампа вже не намагається. Російська пропагандистка Маргарита Сімонян заявила, що «ця „мирна угода“ — димова завіса. Їй слід покласти край».
NZZ виділяє три можливі сценарії завершення війни. Перший — переговори, які підтримує переважно Київ і які мають відбуватися в межах міжнародного права, щоб розрізняти агресора і захисника. Другий — ескалація, що передбачає жорсткі дії Росії, включно з використанням тактичної ядерної зброї або атаками на інфраструктуру НАТО, а також мобілізацію. Третій — тривала війна без миру, коли Кремль розраховує на зміну влади в Європі і послаблення підтримки України, сподіваючись на «нове покоління» політиків, як-от Марін Ле Пен у Франції чи «Альтернатива для Німеччини».
З весни Україна активізувала дипломатичні зусилля, використовуючи геополітичні зміни після ізраїльсько-американської атаки на Іран. Президент Зеленський уклав угоди про дрони з країнами Перської затоки, зокрема ОАЕ, які раніше допомагали Росії обходити санкції. У квітні Зеленський відвідав сирійського лідера Ахмеда аш-Шараа разом з главою МЗС Туреччини Хаканом Фіданом. Сирія і Туреччина витісняють Росію зі східного Середземномор’я, а Анкара закрила Босфор для російських військових суден.
Україна переносить концепцію A2/AD на дипломатичний рівень, обмежуючи амбіції Росії щодо глобальної влади і посилюючи свою роль як військового партнера. Навіть Дональд Трамп визнав успіхи України, підписавши декларацію саміту НАТО, де союзники підтвердили єдність і підтримку України у захисті свободи, суверенітету і територіальної цілісності. Нав’язаний мир, що ігнорує міжнародне право і Статут ООН, стає менш імовірним.