Про підготовку українських громад до мирного часу говорять у контексті відновлення країни після завершення бойових дій. Цього року команда дослідників поспілкувалася з жінками з шести прифронтових областей — волонтерками, освітянками, активістками та представницями місцевої влади, щоб зрозуміти, як живуть громади і що їм знадобиться у майбутньому.
Опитані жінки виділили десять напрямів прихованої соціальної напруги, які існують у їхніх громадах. Серед них — конфлікти між місцевими жителями та внутрішньо переміщеними особами, напружені стосунки між військовими та цивільними, а також розбіжності між родинами, де є військовослужбовці, і тими, хто не служить. Крім того, проблеми виникають навколо розподілу гуманітарної допомоги, а також у питаннях мови, культури та релігії.
Ці виклики мають суттєвий вплив на повсякденне життя, бізнес і прийняття рішень у громадах. Саме тому важливо, щоб державні структури враховували ці соціальні особливості під час планування відновлення та інтеграції. Розуміння настроїв і потреб людей, які проживають у прифронтових регіонах, допоможе уникнути загострень і сприятиме більш ефективній роботі на місцях.
Проаналізувавши ці дані, можна виокремити три ключові кроки для держави, які допоможуть підготувати суспільство до миру: налагодження діалогу між різними групами населення, прозорий розподіл допомоги та підтримка культурної і мовної різноманітності. Ці заходи мають стати пріоритетом у політиці відновлення, аби забезпечити стабільність і згуртованість у громадах після війни.