Населення України продовжує стрімко скорочуватися: якщо у 1993 році в країні проживало 52,2 мільйона людей, то нині на підконтрольній території залишилося близько 29 мільйонів. Така динаміка, як зазначає LB.ua, створює серйозні виклики для національної безпеки та майбутнього держави.

Демографічний портрет і тенденції

Медіанний вік українця зріс із 39,5 року у 2010-му до 41,8 у 2024-му, а очікувана тривалість життя чоловіків і жінок знизилася з 65,2 та 74,4 років у 2021 році до 57,3 і 70,9 відповідно. Основними причинами смертності залишаються серцево-судинні захворювання, COVID-19, онкологія та немедичні чинники. Війна, попри значні втрати серед військових і цивільних, не є вирішальним фактором у загальній динаміці смертності.

Міграційний баланс України з 1994 року стабільно негативний. За даними Центру економічної стратегії, з 2022 року за кордон виїхало 5,6 мільйона українців, переважно жінки з дітьми. Демограф Елла Лібанова прогнозує, що після завершення воєнного стану можливий новий виток міграції, коли чоловіки поїдуть до родин, які вже влаштувалися за кордоном.

Народжуваність і сімейна політика

Коефіцієнт фертильності в Україні з 1991 по 2021 рік впав із 1,78 до 1,16, а після початку повномасштабної війни — нижче 1 дитини на жінку. За перше півріччя 2026 року на кожні три з половиною смерті припадає лише одне народження. Більшість дітей народжується у шлюбі, проте інститут сім’ї переживає кризу: у 2021 році на кожен шлюб припадало 0,57 розлучення, а під час війни цей показник коливався від 0,41 до 0,94. Від 70 до 80% розлучень стосуються сімей із дітьми, що негативно впливає на народжуваність і добробут дітей.

Середній вік першого шлюбу та народження першої дитини зростає: у 2025 році чоловіки одружувалися в середньому у 30 років, жінки — у 28, а першу дитину народжували у 29,4 року (дані за 2021 рік). Це звужує репродуктивне вікно та зменшує ймовірність народження другої й наступних дітей.

Реакція держави

У 2024 році Україна вперше ухвалила Стратегію демографічного розвитку до 2040 року, яка стала частиною зобов’язань у межах ініціативи ЄС Ukraine Facility. Документ має статус «м’якого права» і визначає загальні рамки для органів влади, але не встановлює конкретних обов’язків для громадян чи бізнесу. Основні проблеми, на які звертає увагу стратегія, — системне зростання бідності серед родин із дітьми (ще у 2021 році 22,4% таких сімей жили за межею бідності), складнощі поєднання професійної діяльності та батьківства, а також відсутність доступного житла для молодих родин.

«Війна не має вирішального значення для показника щорічної смертності, а тому українська демографія не відновиться природним чином після завершення бойових дій — лише дещо покращиться», — йдеться у матеріалі LB.ua.

Фінансові стимули, як показує досвід, мають короткочасний ефект: вони радше «переносять» плани народження дитини на раніший термін, а не забезпечують стале зростання народжуваності. Водночас, якісна сімейна політика та підтримка молодих родин залишаються ключовими завданнями для держави у боротьбі з демографічною кризою.