Президент Дональд Трамп нещодавно почав говорити про 39-го президента США Джиммі Картера у більш рефлексивному тоні, визнаючи схожі виклики, з якими вони обидва стикалися, зокрема війну в Ірані та інфляцію.

Раніше Трамп часто використовував Картера як символ демократичної слабкості, щоб підкреслити власну силу. Проте тепер він визнає, що ситуація з Іраном, де триває конфлікт і загострюється через контроль над Ормузькою протокою, нагадує йому про проблеми часів Картера. Зокрема, в червні Трамп заявив, відповідаючи на питання про відсутність застосування спецпідрозділів США в Ірані, що не хоче «бути Джиммі Картером» — натяк на невдалу операцію 1980 року з порятунку заручників, яка завершилася загибеллю восьми американських військових.

Інфляція також залишається болючою проблемою для Трампа, незважаючи на його обіцянки подолати її завдяки бізнес-досвіду. За даними, у травні споживчі ціни зросли на 4,2% у річному вимірі — найвищий показник за три роки. Для порівняння, у часи Картера інфляція сягала 14,7% у квітні 1980 року. Водночас угода про припинення вогню між США та Іраном, що спричинила падіння цін на нафту, наразі розпадається, що знову підвищує ціни.

Цей тональний зсув збігається з тим, що Трамп дедалі більше зосереджується на власній спадщині. Як зазначив історик Джонатан Алтер, «йому починає доходити, що його президентство можуть пам’ятати за ті самі речі, що й Картера». Водночас речниця Білого дому Олівія Вейлс наголосила, що Трамп «ніколи не дозволить Ірану мати ядерну зброю» і «залишається сфокусованим на реалізації своєї перевіреної економічної програми для зниження витрат». Вона додала, що президент «унікальний лідер, який завжди безкомпромісно відстоюватиме інтереси Америки».

Експертка Корі Шейк, колишня членкиня Ради національної безпеки США, вважає, що Трамп не переосмислює Картера, оскільки «не поєднує факти і не створює теорій». Проте Трамп тепер часто згадує інших президентів, хвалить Вільяма Мак-Кінлі за підтримку тарифів і Теодора Рузвельта як «великого мужика», а також визнає заслуги демократів, зокрема Франкліна Рузвельта.

Між двома президентами існують значні відмінності. Картера відрізняли довге подружжя з Розалін, глибока релігійність і обіцянка «ніколи свідомо не брехати американському народові». Трамп двічі розлучений, не соромиться вживати нецензурну лексику і часто поширює неправдиву інформацію. Картера відзначили Нобелівською премією миру у 2002 році, тоді як Трамп, незважаючи на власні заяви, такої нагороди не отримав.

Щодо Ірану, обидва президенти стикалися з проблемами в Ормузькій протоці. Картера це змусило закликати до міжнародної участі у забезпеченні стабільності, а Трамп уже розпочав військові удари по острову Харг, щоб перешкодити експорту іранської нафти. На відміну від Картера, який уникнув війни з Іраном, Трамп наразі перебуває у стані конфлікту з цією країною.

За словами Алтера, Іран намагається вплинути на вибори в США, як це було за часів Картера, і продовжує демонструвати дипломатичну майстерність. Професор Джеймс Пфіффнер зауважив, що Трамп міг би уникнути помилок, якби врахував уроки історії, але ігнорує їх.

Раніше після завершення президентства Картер звертався до Трампа з проханням про пожертву на будівництво своєї бібліотеки, але відповіді не отримав. Під час першого терміну Трамп подякував Картеру за лист і залишив у нього враження, що той може стати спеціальним посланцем у Китаї, хоча це так і не відбулося.

Джерело: independent.co.uk