Епоха глобального домінування Сполучених Штатів, яка тривала понад 80 років після Другої світової війни, наближається до завершення. Про це пише історик і фахівець із національної безпеки Філліпс Пейсон О’Браєн у матеріалі для The Atlantic.

Автор наголошує, що ключовою причиною стала не війна з Іраном, а те, що вона виявила нездатність Вашингтона одночасно підтримувати союзницькі відносини в Європі, стримувати Китай і захищати власну військову інфраструктуру. За словами О’Браєна, найбільше це позначилося на позиціях США в Європі: Пентагон оголосив про намір вивести 5 тисяч військових із Німеччини, а адміністрація Трампа дедалі частіше перекладає відповідальність за оборону континенту на європейців. У відповідь Німеччина розглядає можливість допомогти Великій Британії модернізувати ядерну зброю, щоб забезпечити Європі власний потенціал стримування на випадок повного відходу США.

Паралельно Вашингтон змушений зменшувати свою присутність у Тихоокеанському регіоні. Щоб компенсувати втрату ресурсів через конфлікт з Іраном, минулого місяця США перекинули авіаносець USS George Washington із Японії до Аравійського моря, замінивши там USS Abraham Lincoln. Основною місією USS George Washington було стримування Китаю, тому його відсутність у регіоні, за оцінкою О’Браєна, послаблює тиск на Пекін.

Дослідник також відзначає, що союзники США вже адаптуються до нових умов: Пакистан, Туреччина та Саудівська Аравія створили власний оборонний пакт, Оман зближується з Іраном, а Південна Корея посилює співпрацю з Китаєм. Навіть Саудівська Аравія, яка довгий час покладалася на американську зброю, змушена переглядати свою стратегію після повідомлення Трампа про те, що США не допомагатимуть їй у війні проти хуситів.

Загострилися й відносини з Канадою: Трамп неодноразово заявляв про бажання зробити її 51-м штатом США та розпочав торговельну війну, яку сам назвав «руйнівною» для канадської економіки.

О’Браєн також пов’язує ці процеси із втратою виробничої переваги США. За його даними, Китай будує близько 50% усіх суден у світі та контролює 80% виробництва дронів, тоді як Сполучені Штати майже не мають цивільного суднобудування. Війна з Іраном виснажила запаси високотехнологічної зброї Пентагону, зокрема ракет THAAD, Patriot і Tomahawk, і на їхнє поповнення може знадобитися кілька років.

Ситуацію ускладнює те, що частина американської військової інфраструктури на Близькому Сході досі не відновлена після ударів Ірану. О’Браєн посилається на дані Washington Post, за якими адміністрація може взагалі відмовитися від відбудови окремих баз через високу вартість і ризики. Адмірал Дерил Кодл на одній із зустрічей із військовими прямо заявив:

«Ми не повернемось туди найближчим часом. Я хочу бути повністю чесним щодо цього».

Історик підкреслює, що йдеться не про тимчасове ослаблення, а про структурний злам. На його думку, США не зможуть підтримувати глобальний порядок без відновлення виробничих потужностей, значних запасів озброєння та довіри союзників — саме ці три складові зараз під найбільшим питанням.

За оцінками CSIS, на повернення частини арсеналів до довоєнного рівня можуть знадобитися роки. Паралельно Вашингтон переглядає військову присутність у Європі, а партнери США розбудовують альтернативні механізми безпеки.