У червні-липні 2026 року в галереї «Хлібзавод» на вулиці Кудрявській у Києві відбулася виставка, присвячена творчості одеської арткритикині, перформерки та культуртригерки Ути Кільтер. Експозиція мала на меті привернути увагу до її ролі в художньому процесі 1990–2000-х років, а також зібрати кошти на лікування мисткині.
Галерея «Хлібзавод» позиціонує себе як простір без комерційної чи ідеологічної капіталізації, що дає змогу вільно працювати з інформацією та образами поза культурним мейнстримом. Це особливо важливо в умовах дедалі більшої централізації та політичної заангажованості фінансування культури. Виставка Ути Кільтер розкриває поняття контркультури як діяльності, що не боїться бути незручною та неприбутковою, але критично висвітлює хиби мейнстриму та відкриває простір для рефлексії.
Професійна діяльність Ути Кільтер поєднувала арткритику — медіаторство між мистецтвом і глядачем — та перформанс, акторське мистецтво. Куратори Аміна Ахмед, Євген Валюк та Анна Ануфрієва представили її спадщину через артефакти, відеозони та кураторське бачення. В експозиції відтворено інтер’єр її одеської квартири, де кольори та предмети мали символічне значення, а сам простір розглядався як тотальна інсталяція.
Ута Кільтер зосередилася на жанрі репортажу, який втілювала у власній ТБ-програмі «Ситуація Ута». Її відеоархів налічує сотні репортажів, що документують художній процес 1990–2000-х у широкому спектрі — від салонного мистецтва до андеграунду, а також міжнародні події, зокрема Венеційську та Стамбульську бієнале. Виставка пропонує переглянути частину цих репортажів, демонструючи різноманітність історій і образів, які Ута професійно висвітлювала.
Перформативна практика Ути була тісно пов’язана з діалогом і провокацією. Вона шукала співрозмовника, здатного вести інтелектуальну дискусію, і вважала знання ключовим конструктом існування. Одним із представлених об’єктів є полотно, сплетене з магнітної стрічки — символ плинності інформації та трансформації носіїв знання.
Архів Ути Кільтер, переданий до Одеського національного художнього музею, включає не лише паперові матеріали, а й аналогові носії інформації, що ставить питання про їх збереження та діджиталізацію. Цей архів потребує сучасного технічного забезпечення для збереження та дослідження.
Ута дивилася на одеське мистецтво з позиції критика і вважала себе представницею автономної культури, відмінної від одеського мейнстриму. Вона була «іншою» — люстдорфською німкенею зі столичною освітою, яка не могла повноцінно реалізувати свій потенціал у культурному середовищі Одеси.
Окрім мистецької діяльності, Ута була акторкою і знімалася у фільмах Кіри Муратової, де часто відтворювала себе, перебільшуючи окремі риси. Виставка в «Хлібзаводі» дає змогу зануритися у складний і багатогранний світ Ути Кільтер, її внесок у мистецтво та культурний дискурс України 1990–2000-х років.