У Польщі тривають численні напади на українців, останній з яких стався у Вроцлаві, де троє поляків напали на молодих людей через український акцент. За даними польської поліції, за перше півріччя 2026 року зафіксовано 180 звернень про напади на українців, що на 30% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Ця хвиля ксенофобії підриває уявлення про Євросоюз як простір спільних цінностей, зокрема верховенства права та прав людини, закріплених у статті 2 Договору про ЄС. Польська держава, як член ЄС, зобов’язана боротися з такими проявами, однак реакція правоохоронних органів залишається недостатньою. Хоча в окремих випадках поліція швидко затримує нападників, а суди виносять вироки, масштаби проблеми значно більші.

Відповідальність за зростання антиукраїнської ксенофобії частково лежить на польській владі. Президент Польщі Кароль Навроцький розпочав політичну кампанію, яка посилила демонізацію українців після рішення Володимира Зеленського про присвоєння імені героїв УПА військовому підрозділу. Ця кампанія була підтримана політичними партіями та державними інституціями, зокрема Інститутом національної пам’яті.

Антиукраїнські настрої в Польщі почали посилюватися ще до цієї кампанії, особливо з 2023 року, коли уряд Дональда Туска неадекватно відреагував на блокаду українського кордону та зупинку українських фур із зерном. Політична млявість і загравання з певними групами лише заохочували радикалів до подальшої агресії.

Європейський Союз не може ігнорувати ці події, адже вони суперечать не лише статті 2 Договору про ЄС, а й директивам щодо тимчасового захисту українських біженців. Сотні тисяч українців не можуть почуватися безпечно в Польщі через дискримінаційну кампанію, що нагадує практики путінської Росії. Брюссель має висловити політичну позицію, засудити напади та риторику ненависті, а також підтримати українців, які опинилися у ворожому середовищі.

Європарламент міг би також долучитися, але попередня резолюція, ухвалена в червні, лише посилила напругу, покладаючи відповідальність на Україну. Українська влада має звертатися до Єврокомісії та структур Ради Європи, що займаються питаннями расизму та нетерпимості.

Проблема ксенофобії в Польщі не зникне сама по собі. За останні місяці ставлення до українців у третини поляків погіршилося. Польська держава не лише не справляється з викликом, а іноді й сприяє зростанню ворожнечі. Тому міжнародний резонанс і позиція Євросоюзу є необхідними для захисту основних цінностей і безпеки українців у ЄС.