Дієслова "спорити" та "сперечатися" часто плутають, хоча вони мають різне значення в українській мові. Зокрема, нормативним є вживання слова "сперечатися" у значенні обміну суперечливими думками чи відстоювання позиції.
За даними словників, "сперечатися" означає обмінюватися суперечливими думками, відстоювати свою позицію в розмові або дискусії, а також суперничати. Це слово походить із польської мови (sprzeczać się), що підтверджує його значення. Приклади вживання: "Не сперечайся через дрібниці", "Ми довго сперечалися про книжки", "Науковці сперечаються щодо цієї теорії".
Натомість дієслово "спорити" має зовсім інше значення — йти, здійснюватися успішно і швидко, особливо про роботу чи діяльність. Наприклад: "Робота спориться в умілих руках", "Нехай вам щастить і все спориться", "Праця спорилася, бо всі працювали злагоджено". Через це вислів "не будемо спорити" є неправильним і не рекомендується вживати в діловому стилі.
Плутанина виникла через вплив російської мови, де дієслово "спорить" означає "суперечити". В українській мові таких впливів чимало, і мовознавці наголошують на важливості збереження питомих відповідників. Також у випадку, коли йдеться про "спор" як парі, українська мова має власні слова: "закластися", "битися об заклад", "піти на заклад".
Етимологічний словник пояснює, що "сперечатися" походить від праслов’янського "przec", що означає "заперечувати". Це слово збереглося у багатьох слов’янських мовах у близькому звучанні, наприклад, в українській — "перечити".
Отже, вживання слів має бути таким: думки, які різняться, "сперечаються", а робота чи справа "спориться". Це допоможе уникнути мовних помилок і зберегти правильність української мови.