Новий міністр оборони Євген Хмара отримує у спадок від Михайла Федорова низку невирішених проблем у сфері виробництва та закупівлі озброєнь. Як повідомляє mezha.media, серед основних викликів — затримки з контрактуванням, скандали із закупівлями боєприпасів, неефективність у забезпеченні дронами, недосконалий контроль якості, проблеми з експортом та нестача фінансування. Все це негативно впливає на забезпечення українських військових на фронті.

Тендери та закупівлі: нові правила, старі труднощі

Перехід на тендерні процедури у закупівлях озброєнь став ключовою реформою, яку просувала команда Федорова. Раніше закупівлі здійснювалися «за назвою», коли Генштаб визначав конкретну модель дрона чи іншої техніки, а Агенція оборонних закупівель (АОЗ) укладала контракт. Це дозволяло діяти швидко, але створювало корупційні ризики та знищувало конкуренцію. Тендери мали підвищити прозорість і знизити ціни, але їх впровадження затрималося через повільне погодження технічних характеристик (ТТХ).

За даними mezha.media, до середини серпня до АОЗ надійшла лише незначна частина ТТХ, що викликало побоювання виробників щодо зриву постачання озброєнь. Однак контрактування не припинялося: частину коштів перенаправили на закупівлі за старою схемою. Зрештою, під тиском ринку та після кадрових змін у Генштабі, Міноборони почало швидше погоджувати ТТХ, і тендери набули нової динаміки. Водночас, через запізнення, виробники мають менше часу на виконання контрактів до кінця року.

«Сьогодні в Міністерстві оборони сталася майже магічна субота. Переважна більшість ТТХ, яких ринок чекав місяцями, була погоджена буквально вчора ввечері та сьогодні вранці й передана далі для запуску закупівель», — заявив директор Української ради зброярів Ігор Федірко.

Додаткову невизначеність створює зміна керівництва АОЗ: Арсен Жумаділов залишає посаду, але ключові менеджери можуть залишитися, якщо їх вдасться мотивувати.

Снаряди: дефіцит і ризики контрактування

Попри домінування дронів на полі бою, артилерія залишається важливим інструментом, особливо у складних погодних умовах чи для ураження укріплених позицій. Однак стандартні 155-мм снаряди мають дальність до 14 км, тоді як зона ураження ворожих дронів подекуди сягає 20 км. Тому Міноборони під керівництвом Федорова зробило ставку на далекобійні снаряди (30+ км), які є дефіцитними на світовому ринку через обмеженість порохових зарядів.

За словами співрозмовника mezha.media, ціна далекобійного пороху зросла до 300 доларів за кілограм, а один снаряд може коштувати близько 5500 доларів, з яких 3600 — це лише пороховий заряд. Україна не має власного виробництва далекобійного пороху, а виділених коштів недостатньо для його запуску. Експерти радять контрактувати снаряди різної дальності, щоб уникнути ризику недопостачання, але нинішня стратегія Міноборони робить ставку переважно на найдальнобійніші боєприпаси.

Висновки

Перед новим міністром стоять складні завдання: стабілізувати систему закупівель, забезпечити прозорість тендерів, вирішити питання з постачанням снарядів і дронів, а також налагодити виробництво критично важливих компонентів. Від ефективності цих рішень залежить боєздатність української армії у найближчі місяці.