Тараса Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року у Києві через гостру сатиру та політичну нелояльність, а цар Микола I особисто заборонив йому писати й малювати. Ця заборона стала частиною покарання поета, який став небажаним голосом для російської імперської влади.
Під час обшуку жандарми знайшли сатиричні поезії Шевченка, у яких містилися різкі образи Миколи I та його дружини. За даними 24 Каналу, це у поєднанні з участю поета у Кирило-Мефодіївському товаристві — гуртку молодих інтелектуалів, що мріяли про слов’янську федерацію, освіту і політичні свободи — стало підставою для суворого покарання. Для царя, який тримав імперію в жорсткій дисципліні, такі ідеї були загрозою.
Після допиту у Петербурзі Шевченка відправили на військову службу в Оренбург, але Микола I наказав не лише заслати поета, а й заборонити йому творити. Це був політичний вирок, спрямований зламати митця професійно й духовно. Проте, як повідомляє 24 Канал, заборона існувала лише на папері — у засланні Шевченко таємно писав вірші, поеми і малював акварелі.
Перші роки заслання поет служив рядовим солдатом, але завдяки прихильності офіцерів мав певні послаблення — носив цивільний одяг, відвідував знайомих, вів листування. Після повторного арешту у 1850 році за новим доносом його перевели до гірших умов на східне узбережжя Каспійського моря. Заслання тривало десять років і завершилося лише після смерті Миколи I.
Після звільнення Шевченко не мав права жити в Україні, тому оселився у Санкт-Петербурзі, де й помер у 1861 році. Його творчість і постать стали символом української культури та національного пробудження, а поетична мова перетворилася на унікальний літературний продукт, що протистояв імперській тиші.