Пропозиція Дональда Трампа щодо перемир'я між Україною та Росією може стати для Києва не шансом на мир, а пасткою, в якій Україні доведеться погоджуватися на невигідні умови. Про це йдеться в аналітичному матеріалі на OBOZ.UA, де аналізуються останні події та заяви, пов’язані з ініціативами щодо припинення вогню.

Як зазначає автор, останній місяць був насичений контактами між представниками Трампа, Москвою та Києвом. У столицю України, за його словами, приїхали з новим російсько-американським планом, і наразі ініціатива залишається за Кремлем. Обговорюються різні варіанти «заморозки» конфлікту, зокрема перемир'я у повітрі та на морі, а також інші компоненти, до яких Україна вже намагається долучити власні пропозиції. Водночас слова Джареда Кушнера про території свідчать, що переговори все ще йдуть у російському треку.

На тлі республіканського з’їзду у США, де головною темою був Іран, Трамп не досяг прориву, а ціни на пальне у США зростають. Він звинувачує у цьому Україну, яка завдає ударів по російських нафтопереробних заводах, і просить Володимира Зеленського утриматися від таких атак. Водночас Путіну жодних вимог не висувається.

Самміти ШОС і БРІКС засвідчили, що Китай та Індія готові долучитися до процесу врегулювання щодо України, а Китай може запропонувати новий формат переговорів. Це створює додатковий тиск як на Кремль, так і на Трампа, який прагне зберегти роль США як єдиного посередника.

«У Києві і в Москві здивовані, але президент України змушений підлаштовуватися, заявляючи, що готовий, якщо РФ зупинить свої удари», — йдеться у матеріалі OBOZ.UA.

Водночас у Росії наближається «єдиний день голосування», і політична перемога у вигляді перемир'я на вигідних для Кремля умовах була б корисною для Путіна. Автор також звертає увагу на зниження інтенсивності українських атак дронами по російській території після ударів по складах у Василькові та Мілі, хоча це явище тимчасове і залежить від виробничих потужностей.

Росія, за даними української сторони, також зменшила кількість запусків БПЛА, але має перевагу у реактивних дронах і балістиці. Експорт зерна через Чорне море ускладнений для обох сторін, а Україна через атаки на Одесу та залізничну інфраструктуру стикається з падінням бюджетних надходжень і зростаючою потребою у зовнішньому фінансуванні.

На думку автора, якщо Україна не запропонує власний перелік об'єктів критичної інфраструктури, по яких готова не завдавати ударів, російський список стане базовим для переговорів. Кремль намагатиметься нав'язати «нерівний обмін», вимагаючи максимальних поступок в обмін на мінімум власних зобов'язань, що послабить позиції Києва у майбутніх переговорах про замороження війни.

Трамп, у свою чергу, потребує проміжної угоди, щоб зберегти роль США як головного посередника. Навіть якщо домовленість буде досягнута, автор прогнозує, що вона не протримається довго, а Москва спробує звинуватити Київ у зриві перемир'я. Вихід, на думку автора, — оперативно надати свій перелік об'єктів для «обміну безпекою» та активізувати переговори з країнами, зацікавленими у відновленні українського експорту зерна.