Українське слово «погіддя» означає ясну, сонячну і спокійну погоду, а також у переносному значенні – душевний спокій і внутрішню гармонію. Про це звернула увагу блогерка @alenka_zah, нагадуючи про рідковживані, але милозвучні слова української мови.
Слово «погіддя» походить від прикметника «погідний», що означає ясний і безхмарний. Спочатку ним називали гарну, лагідну погоду, а згодом це поняття розширилося і стало позначати загальний стан погоди. У словниках також можна зустріти варіант «погоддя».
У творах класичних українських письменників «погіддя» часто використовується для створення особливої атмосфери спокою і затишку. Так, Іван Нечуй-Левицький писав: "Було тихе осіннє погіддя...", а Панас Мирний – "Стояло погіддя, ясне й тепле...". Микола Олійник описує, як у погіддя люди гуляли за містом, а Микола Лукаш у перекладі твору Джованні Боккаччо згадує мореплавців, які дождавшись погоддя, вирушили в путь.
Крім «погіддя», в українській мові є інші красиві слова, пов’язані з погодою, наприклад «розпогодилося» чи «випогодилося», що означають зміну погоди на кращу, сонячнішу. Ці слова можна застосовувати не лише до природи, а й до людей – коли хтось позбавляється похмурого вигляду і веселшає.
Також варто згадати слова «легіт» і «осоння», які доповнюють мовну скарбничку і допомагають урізноманітнити мовлення. Тож у разі бажання додати в розмову краси, можна сказати: «Сьогодні чудове погіддя!», – підкреслює блогерка @alenka_zah.