Михайло Федоров пішов у відставку з посади міністра оборони України 15 липня 2026 року, що викликало широкий резонанс у суспільстві та армії. За даними аналітичного видання The Conversation, це звільнення відобразило глибокий конфлікт між новими цифровими технологіями та традиційним військовим командуванням.
Після відставки Федорова у понад 15 містах України відбулися протести на його підтримку. Крім того, звільнився засновник елітного підрозділу безпілотників полковник Павло Єлізаров, що свідчить про загострення внутрішньої кризи в Збройних силах. Основною причиною конфлікту видання називає різні підходи до управління військом: Федоров став символом цифрових змін, залучаючи приватні компанії через проєкт Brave1 і систему Delta, тоді як колишній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відстоює сувору дисципліну та традиційну армійську ієрархію.
У статті від 20 липня Сирський наголосив: "Моя функція — війна", підкреслюючи, що технології мають лише посилювати командування, а не замінювати його. The Conversation також порівнює досвід інших країн, зазначаючи, що Росія централізує розробки в центрі "Рубікон" і масово випускає FPV-дрони, але через залежність від кількох систем залишається вразливою.
Країни НАТО та ЄС, за даними видання, впроваджують нові технології повільно через бюрократію та довгострокові закупівлі. Натомість США та Ізраїль діють ефективніше, розділяючи розробку технологій і військове командування між різними відомствами, щоб уникнути конкуренції.
Експерти The Conversation підкреслюють, що досвід України демонструє потребу у новому типі оборонного керівництва. Сучасний міністр оборони має бути не лише адміністратором, а й дипломатом і модератором між швидким розвитком технологій і стабільністю бойового управління.
Після звільнення Федоров публічно критикував Сирського і підтвердив, що наполягав на усуненні головнокомандувача. Володимир Зеленський пропонував йому інші посади у владі, але Федоров заявив, що не погодиться працювати на жодній іншій посаді, окрім очільника Міноборони.