Один із найвідоміших українських режисерів Сергій Лозниця розкритикував рішення Європейської комісії припинити фінансування Венеційської бієнале після відкриття російського павільйону, порівнявши це з «дитячим покаранням у дитсадку». Про це він заявив напередодні відкриття Венеційського кінофестивалю, кінематографічної гілки бієнале.

Венеційська бієнале зазнала гострої критики навесні, коли вперше з 2022 року дозволила Росії використати свій павільйон, попри триваюче повномасштабне вторгнення в Україну. Лозниця наголосив, що особисто ніколи не відвідає російський павільйон, але вважає цю суперечку відволіканням від справжніх проблем — зокрема, неефективності санкцій ЄС проти Москви. За його словами, «у другому кварталі цього року європейські компанії імпортували газ із Росії на безпрецедентному рівні, і всі ці гроші йдуть на бомби, що падають на Україну».

«Відмова від фінансування бієнале — це як покарання у дитячому садку»,

— заявив Лозниця.

За даними Агентства ЄС із співробітництва енергетичних регуляторів, імпорт російського скрапленого газу до Європи зріс на 17% порівняно з аналогічним періодом 2025 року, до повної заборони з 2027 року. Тим часом Єврокомісія підтвердила, що припиняє багаторічний грант у 2 млн євро Фонду бієнале, хоча виставка у російському павільйоні була відкрита лише під час вернісажу і закрита для публіки з 9 травня.

Керівництво бієнале заявило, що припинене фінансування стосується відділів, не пов’язаних із участю Росії у мистецькій бієнале, зокрема кіноосвітніх програм. Президент бієнале П'єтранджело Буттафуоко звинуватив Єврокомісію у «зраді нашого шляху», наголосивши, що бієнале займається не політикою, а міжнародними мистецькими дослідженнями.

Цьогорічна програма фестивалю вирізняється політичною тематикою, зокрема щодо Росії та її впливу. Окрім нового фільму Лозниці Imperium, представлено стрічку Alexandre Smia «Jupiter» про геополітичну кризу, а також документальний фільм Андрія Куціли «Листи з мовчазної країни» про репресії у Білорусі. Американська режисерка російського походження Юлія Локтєва у фільмі «My Undesirable Friends: Part II – Exile» показує життя російських журналістів-опозиціонерів у вигнанні.

Водночас включення до програми проекту «Dau» Іллі Хржановського викликало занепокоєння МЗС України, яке наголосило, що Росія давно використовує культуру як інструмент гібридної війни й політики. Міністерство звернуло увагу на фінансування проекту російським бізнесменом Сергієм Адоньєвим, який перебуває під санкціями, та на те, що головний герой Теодор Курентзіс отримав російське громадянство від Путіна.

Художній директор фестивалю Альберто Барбера у відповідь заявив, що «Dau» — не російський фільм і не є пропагандою, а засуджує тоталітарні режими. Він підкреслив, що на відміну від мистецької бієнале, режисери на кінофестивалі не представляють державу, а фінансування фільмів здійснювалось із різних країн Європи та США.

Новий фільм Лозниці «Imperium», заснований на архівних матеріалах італійських кінематографістів, критично аналізує радянський імперіалізм і роль культурної пропаганди. За словами режисера, він прагнув показати, що СРСР розпався не лише з економічних причин, а й через неможливість утримати під одним дахом таку кількість різних культур. Лозниця порівняв сучасний російський павільйон у Венеції з радянською пропагандою, назвавши її «сміховинною».