Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, проаналізував реакцію Ірану на ураження комерційного судна в Каспійському морі, задіяного у військових перевезеннях, та окреслив два можливі сценарії подальших дій Тегерана щодо України.

Після заяви президента України Володимира Зеленського про відповідальність за далекобійні удари по логістичних об’єктах у Каспійському басейні, міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі звинуватив Україну в загибелі моряка та порушенні Статуту ООН. Він також заявив про наявність «ізраїльського наказу» з метою втягування Європи у конфлікт, цю позицію довів до відома представників ЄС та РФ. Водночас до МЗС Ірану було викликано тимчасового повіреного у справах України для вручення офіційної ноти протесту. Жодних верифікованих доказів залученості Ізраїлю не надано.

Ця подія стала першим прецедентом прямого звинувачення України з боку Тегерана в атаці зі смертельними наслідками, яку іранська сторона синхронно транслює на західний (через дипломатію ЄС) і східний (через РФ) напрямки.

За оцінкою Семиволоса, перший і найбільш ймовірний сценарій – це риторична ескалація без прямої військової дії. Іран не має спільного кордону з Україною та обмежений у оперативних можливостях, оскільки його силовий ресурс зосереджений на протистоянні зі США та Ізраїлем у регіоні Перської затоки та Червоного моря. У такому разі реакція Тегерана обмежиться застосуванням «м’якої сили»: зверненнями до Ради Безпеки ООН, інформаційною підтримкою з боку РФ для координації нарративів, а також спробами сформувати імідж України як «непередбачуваного агресора» перед країнами Глобального Півдня та Європою. Використання комунікаційного каналу з дипломатією ЄС свідчить про те, що очікуваний ефект від дій Ірану є насамперед інформаційно-політичним.

Другий сценарій передбачає асиметричну відповідь через проксі або через Росію. Оскільки Іран не може завдати прямого військового удару, він може інтенсифікувати військово-технічну співпрацю з РФ, а також залучити кіберресурси та спецслужби. Іран має розвинену мережу хактивістських угруповань і державних кіберакторів – понад 60 груп, які здійснюють атаки за принципом правдоподібного заперечення. Основні інструменти включають DDoS-атаки, шкідливе програмне забезпечення типу wiper та інформаційно-психологічні операції.

Особливу увагу слід приділити загрозам для промислових систем управління (ICS), оскільки іранські угруповання спеціалізуються на ураженні фізичної інфраструктури – електромереж, водоочисних споруд, елеваторів та об’єктів енергетики. Цей вектор асиметричної загрози потребує підвищеного контролю.

Водночас цей інцидент може посилити позиції Києва на міжнародній арені. Демонстрація удару по вузлу російсько-іранської військової кооперації може бути сприйнята Вашингтоном як додатковий аргумент на користь України, особливо на тлі проукраїнського розвороту серед впливових голосів MAGA. Саме на цьому тлі відбувається запланований візит Володимира Зеленського до Вашингтона.