Історія про «поганих поляків, схожих на росіян», які нібито масово нападають на українців, має під собою лише поодинокі факти, що не можна узагальнювати. Водночас ідеї про «преступления ТЦК» також мають певні підстави, зокрема випадки порушень під час мобілізації, але їх значно менше, аніж тих, що відбуваються поруч із нами. Обидва ці міфи вигідні Росії, яка прагне послабити українську армію, припинити транзит зброї та товарів через Польщу, а також заблокувати санкції та євроінтеграцію України.

Росія намагається посіяти розбрат між Україною та Польщею, посилюючи антипольські настрої в Україні та антиукраїнські – у Польщі. Особливо це помітно останніми тижнями, коли в обох країнах почали використовувати історичні конфлікти у внутрішній політиці. Польські праві та ультраправі сили розпалюють емоції, часто навіть штучні, щоб здобути владу. Водночас у Польщі зберігаються сильні антиросійські настрої, що ускладнює використання цієї країни як інструменту впливу для Росії.

Важливо пам’ятати й про позитивні приклади співпраці та підтримки. Масова допомога українцям після повномасштабного вторгнення Росії нагадала полякам про їхню здатність до співчуття та солідарності. Як розповів знайомий власник ресторану, «якщо українці поїдуть, я закрию свій ресторан. Вони – найкращі працівники, і ми їх любимо». Багато українців у Польщі мають роботу, сім’ї, соціальні зв’язки та польських друзів, тому розпалювання антипольських настроїв шкодить і їм, і Україні.

Не варто закривати очі на порушення під час мобілізації чи антиукраїнські прояви, але діяти потрібно, керуючись національними інтересами. Головний пріоритет – укомплектована армія та підтримка з боку країн ЄС, особливо сусідніх. Інакше Україну можуть знищити. Прикладом далекоглядності є постать Єжи Гедройца, який переконав польську еліту в неможливості повернення Вільнюса та Львова, але наголосив, що ці міста не мають бути російськими. Сьогодні над Львовом майорить синьо-жовтий прапор України, а над Вільнюсом – прапор незалежної Литви.

Окремі випадки не можна узагальнювати. Наприклад, напад на українську пару у Вроцлаві засудив мер міста, а нападників затримали того ж дня, зокрема спецпідрозділ боротьби з тероризмом. Головний нападник – рецидивіст, нещодавно звільнений із в’язниці, йому загрожує до восьми років ув’язнення. Також нещодавно з’явилася інформація про позов щодо арешту двох картин із Львівського історичного музею, що викликала хвилю заголовків про «польське бажання забрати наші картини». Насправді позов подали нащадки роду Любомирських, які колись володіли цими творами, а радянська влада їх конфіскувала. У демократичній державі кожен має право звернутися до суду з приватним позовом, і це не є політикою держави. Україна і Польща мають законні підстави виграти цей процес.

Це не виправдовує ксенофобію, яку демонструють деякі польські політики з антиукраїнськими настроями. З цим потрібно і буде боротися, так само як і за життя та здоров’я кожного українця в Польщі. Польський уряд і поліція сьогодні є союзниками у цій боротьбі. Про майбутню співпрацю говорив із воєводою Поморського воєводства Беатою Руткевич та президенткою Гданська Олександрою Дулькевич. Подякував за підтримку заступнику міністра, депутату Яцеку Карновському.