Релігієзнавець Олександр Бродецький в інтерв’ю для Еспресо заявив, що держава має розглянути можливість політико-правових обмежень для єпископів Української православної церкви (Московського патріархату), які після початку російської агресії продовжували працювати у керівних органах Російської православної церкви.

За словами Бродецького, йдеться не про обмеження свободи віросповідання, а про відповідальність тих, хто співпрацював з ідеологічними структурами держави-агресора. Він підкреслив, що церковний сан не повинен автоматично надавати право на публічний вплив, якщо людина після 2014 року брала участь у діяльності синодів чи архієрейських соборів РПЦ.

"В умовах війни можливе політико-правове рішення повністю унеможливити вплив конкретних єпископів на громаду. Логіка проста: якщо людина після 2014-го працювала в синодах і архієрейських соборах російської церкви, тоді з погляду держави, яка перебуває у стані війни проти агресора, ця людина співпрацювала з агресором", — заявив Бродецький.

Як приклад він навів історію митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана (Єлецьких), якого в Україні засудили, а у 2024 році обміняли на українських військовополонених. Бродецький звернув увагу, що керівництво УПЦ, зокрема митрополит Онуфрій, публічно заперечувало звинувачення проти Іонафана. Після обміну, за словами релігієзнавця, Іонафан опинився в Росії та долучився до російської пропаганди. Бродецький поставив під сумнів щирість інших єпископів УПЦ, які підтримували Іонафана.

Бродецький визнає, що подібні обмеження можуть викликати критику з боку західних партнерів України, які особливо чутливі до питань свободи совісті та релігії. Він припускає, що саме через це українській владі неодноразово радили діяти обережніше, щоб не створювати ризиків для міжнародної підтримки.

Водночас релігієзнавець вважає, що в умовах війни держава може бути змушена застосовувати жорсткіші механізми щодо осіб, які працювали у структурах, що, за його словами, «зрадили місію церкви і є ідеологічним апаратом держави-агресора».

Приклади та проблеми реалізації

Бродецький зазначив, що українська влада поки не готова до системних рішень щодо представників УПЦ (МП). За його словами, держава оголошує підозри чи вироки лише окремим діячам, тоді як більшість залишається на своїх позиціях. Як приклад він навів митрополита Запорізького і Мелітопольського Луку (Коваленка), який перебуває під судом, але не заарештований і продовжує брати участь у проросійських заходах за кордоном.

Релігієзнавець вважає, що процес обмеження впливу УПЦ (МП) гальмується через брак політичної волі, а серед представників влади є ті, хто симпатизує цій церковній структурі. Водночас він визнав, що держава все ж проводить певну роботу: єпархіям і парафіям надходять приписи Державної служби з етнополітики та свободи совісті щодо усунення російських впливів, а у разі невиконання — подаються судові позови. Однак, за словами Бродецького, ці процеси відбуваються дуже повільно.