Реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) перебуває під постійним суспільним тиском через складність і чутливість мобілізаційних процесів. Про це заявив Віталій Саранцев, начальник відділу комунікацій 14 армійського корпусу.
За його словами, реформу ТЦК можна порівняти з Дамокловим мечем, який висить не над однією, а одразу трьома ключовими інституціями: командуванням Сухопутних військ, Головнокомандувачем та Міністерством оборони. Кожна з цих «няньок» має свою частку відповідальності за мобілізацію, що робить ТЦК ідеальним інструментом для вибіркового тиску.
Саранцев пояснює, що у разі потреби послабити певну фігуру чи відомство, «нитку просто підрізають», і меч спрямовують у потрібний бік. Якщо потрібно дискредитувати Сухопутні війська, медійно підсвічують вертикаль підпорядкування. Для удару по Головнокомандувачу акцент зміщується на стратегічне керівництво та мобілізаційні плани. Удар по Міністерству оборони супроводжується згадуванням проблем реформування або застарілої нормативної бази.
Найгірше, що така тристороння конструкція фактично паралізує системні зміни і перетворює реформу на нескінченну гру в «гарячу картоплю». Тема ТЦК залишається підвішеною над усіма трьома інституціями, кожна з яких намагається прорахувати траєкторію падіння меча, щоб відійти подалі, що в результаті віддаляє їх і від самої реформи.