Росія перебуває у стані затяжної економічної стагфляції, а президент Володимир Путін опинився у ситуації, коли будь-яке рішення лише погіршує його позиції. Про це йдеться у статті, опублікованій Project Syndicate та передрукованій Kyiv Independent.
Згідно з оцінками аналітиків, зростання економіки Росії у 2026 році навряд чи перевищить 1%, тоді як інфляція залишається на рівні 6% і вище. Найперспективніший шлях до відновлення економіки — завершення війни проти України — малоймовірний, оскільки цього не бажає сам Путін.
Військова кампанія Росії у 2026 році майже не просунулася, а подальше збільшення витрат на армію може спричинити фінансову нестабільність. Тим часом Україна завдає ударів по російських нафтогазових об’єктах і складах, що негативно впливає на ставлення росіян до війни. Один із російських емігрантів назвав ситуацію Путіна «цугцвангом» — у шахах це означає, що будь-який хід лише погіршує становище гравця.
Економічний тиск і бюджетні обмеження
Найвразливішою ланкою залишається державне фінансування. Бюджет на 2026 рік передбачає 183 мільярди доларів на оборону та безпеку — стільки ж, як і у 2025-му. Це свідчить про те, що Кремль обрав стратегію виснаження замість спроби досягти вирішальної перемоги. Дефіцит бюджету вже зріс до 2,8% ВВП за перші сім місяців 2026 року, що майже вдвічі перевищує запланований рівень. Росія не має зовнішніх джерел фінансування, окрім податків і внутрішніх позик, а доходи бюджету залишаються на рівні 18% ВВП, попри неодноразове підвищення податків.
Держава активно розміщує облігації серед державних банків, які, у свою чергу, кредитують оборонну промисловість, отримуючи рефінансування від Центробанку. Це призводить до розриву між офіційною інфляцією (6% у червні) та очікуваннями населення (14,7%). Обслуговування боргу стає дедалі дорожчим через високу ставку Центробанку (14%), що робить подальше нарощування військових витрат неможливим без ризику фінансової кризи чи гіперінфляції.
Політична нестабільність і кадрові чистки
Попри економічні труднощі, Путін, як зазначає Project Syndicate, схиляється до ризикованих рішень. Очікується, що після виборів до Держдуми у вересні 2026 року він може оголосити нову мобілізацію. Попередній призов у 2022 році спричинив масову еміграцію молодих і освічених росіян, і нова хвиля мобілізації може призвести до ще більшого відтоку робочої сили.
Водночас у найближчому оточенні Путіна зростає напруження: у травні 2024 року він звільнив міністра оборони Сергія Шойгу, а низка його заступників була заарештована за корупцію. З посади секретаря Ради безпеки пішов Микола Патрушев, а у 2025 році самогубство вчинив міністр транспорту Роман Старовойт. Також у 2025 році несподівано подав у відставку Дмитро Козак, який виступав проти війни. Арешти та смерті серед давніх соратників Путіна свідчать про внутрішню нестабільність у верхівці влади.
«Путін опинився у ситуації цугцвангу, коли будь-який його крок лише погіршує становище», — зазначає один із російських емігрантів у статті Project Syndicate.
За оцінкою авторів, Путін не може перемогти у війні проти України через технологічну відсталість російської оборонної промисловості та ефективне використання нових технологій українською стороною. Водночас припинення війни може становити ще більшу загрозу для його режиму через велику кількість ветеранів і суспільне невдоволення.