У липні 2026 року промислова інфляція в Україні різко зросла — ціни виробників піднялися на 3% за місяць і на 42,5% у річному вимірі, тоді як споживчі ціни зросли на 7,7%. Про це повідомив економіст Богдан Данилишин у колонці для РБК-Україна.

Основним джерелом зростання промислових цін стала енергетика: електроенергія, газ, пара та кондиціоноване повітря подорожчали на 6,4% лише за місяць, забезпечивши понад 80% місячного приросту індексу цін виробників. У річному вимірі ціни в енергетичному секторі зросли майже в 1,8 раза. Водночас у переробній промисловості зростання за рік становило 14,2%, а в добувній — 5,7%.

Данилишин пояснює, що індекс цін виробників і споживчий індекс мають різну структуру, тому промислова інфляція не завжди прямо впливає на роздрібні ціни. Проте, якщо витрати підприємств залишаються високими тривалий час, бізнес поступово перекладає їх у відпускні та роздрібні ціни. Особливу тривогу викликає те, що зростання енергетичних витрат відбувається на тлі падіння світових цін на нафту й газ, що свідчить про вплив внутрішніх чинників — руйнування інфраструктури, дефіцит потужностей, витрати на ремонт та особливості ціноутворення на енергоринку.

"Якщо високі енергетичні витрати збережуться, цей захисний ефект буде поступово слабшати", — зазначає Богдан Данилишин.

Передача промислової інфляції у споживчі ціни відбувається кількома каналами: через пряме подорожчання товарів, зростання вартості послуг, підвищення логістичних витрат, адміністративні тарифи та інфляційні очікування. У липні вже зафіксовано зростання тарифів на водопостачання (на 31,9%), водовідведення (на 29,8%) та пасажирські автоперевезення (на 6%).

За оцінкою Данилишина, ефект від промислової інфляції може проявитися у споживчих цінах протягом 2–4 місяців для товарів, а для послуг і тарифів — до пів року. Масштаб впливу залежатиме від тривалості енергетичного шоку, стану попиту та валютного курсу. Якщо промислова інфляція поєднається з девальвацією гривні, ризик нового стрибка цін зросте.

Економіст наголошує, що лише підвищення облікової ставки НБУ не вирішить проблему, оскільки джерело інфляційного тиску — це насамперед зростання витрат і обмеження пропозиції.