Росія оголосила одностороннє перемир’я на 8–9 травня 2026 року напередодні Дня перемоги, одночасно погрожуючи Україні масованим ракетним ударом по центру Києва у разі зриву святкувань. Ці заяви Міністерства оборони РФ, хоч і здаються суперечливими з західної точки зору, є частиною стратегії Кремля використовувати переговори як інструмент гібридної війни.
Мова про деескалацію слугувала дипломатичним прикриттям для військового залякування. Перемир’я мало психологічний вплив і водночас дозволяло Росії зайняти морально вищу позицію у міжнародному дискурсі, що є типовим для Москви з початку повномасштабного вторгнення. За оцінкою Естонської служби зовнішньої розвідки, Росія розглядає переговори як продовження своєї військової та гібридної кампанії, використовуючи мирні ініціативи для маніпуляцій і розширення своїх вимог.
Протягом 2025–2026 років кожен значущий раунд переговорів супроводжувався загостренням гібридних операцій Росії — дезінформаційними кампаніями, примусовими сигналами та фабрикацією історій, спрямованих на послаблення підтримки України на Заході. Зокрема, під час переговорів у лютому 2026 року в Женеві Кремль поширював фейк про нібито атаку України на резиденцію Володимира Путіна, що збіглося з дипломатичними зусиллями щодо просування мирної пропозиції США, України та європейських партнерів.
Росія призначила на переговори жорсткого представника Володимира Медінського, відомого своїми тезами про західні змови проти РФ, що свідчить про небажання Кремля досягати миру. Перед початком цих переговорів Росія здійснила сотні ударів дронами та ракетами по 12 регіонах України, травмуючи цивільних, зокрема дітей. Президент Володимир Зеленський наказав підняти це питання на переговорах, зазначивши: "Шахеди, ракети та фантазії про історію для них важливіші за справжню дипломатію".
Дезінформаційна мережа Storm-1516, підтримувана ГРУ, у 2026 році подвоїла обсяги фейкових матеріалів, що збіглося з активною фазою дипломатії — Абу-Дабі, Женевські переговори та перемир’я на День перемоги. Ці фейки, включно з відео, підробленими документами та свідченнями, створювали сумніви у західній громадськості щодо підтримки України.
Історія з нібито атакою на резиденцію Путіна у грудні 2025 року, яку Кремль повідомив тодішньому президенту США Дональду Трампу без жодних доказів, тимчасово вплинула на позицію Вашингтона, поки ЦРУ не спростувало цю інформацію. Цей випадок ілюструє, як Росія використовує фейки для впливу на ключових західних посередників.
Для Заходу початок переговорів не означає ослаблення конфлікту, а навпаки — посилення протистояння. Без розуміння російської тактики мирні ініціативи перетворюються на інструмент продовження війни іншими засобами. Як заявив Дмитро Пєсков, коли його попросили надати докази атаки на резиденцію Путіна, "приймайте слово Кремля на віру" — чого не можуть собі дозволити західні посередники.
З огляду на посилення позицій України на полі бою та економічні проблеми Росії, Кремль може запропонувати нові переговорні умови для зменшення втрат і перегрупування сил. Однак Захід має бути пильним і не піддаватися на маніпуляції.
Ця ситуація демонструє, що для Росії переговори — це не шлях до миру, а ще одне поле бою, де дипломатія служить прикриттям для продовження агресії.