Життя Володимира Даценка, відомого під позивним «Борода», обірвалося 14 липня 2022 року під час ракетного удару російських військ по Вінниці, де він перебував у відрядженні. Спочатку його вважали зниклим безвісти, але вже наступного дня підтвердили його загибель.

Володимир народився 19 травня 1988 року в селі Булаї Погребищенського району Вінницької області. До початку повномасштабної війни працював водієм, планував відкрити автомийку, а також допомагав людям як журналіст і учасник громадської організації «Дорожній контроль Вінниці». Його наречена Заріна розповіла, що вони були разом майже п’ять років, і в лютому 2022 року Володимир зробив їй пропозицію, готуючись до весілля, яке війна зірвала.

З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир активно долучився до захисту України: патрулював вулиці Вінниці, займався волонтерською діяльністю. Однак, не будучи поставленим на облік у військкоматі, він пішов добровольцем на фронт у штурмовий батальйон «Айдар». Там виконував бойові завдання на посаді оператора другої окремої роти спеціального призначення військової частини А4100. Позивний «Борода» отримав через довгу чорну бороду та колоритну зовнішність.

Голова ГО «Дорожній контроль Вінниці» Володимир Затайдух згадує: «Його всі тут намагалися втримати, роботодавці навіть зарплату давали йому більшу. 'Володя, залишся, ти нам тут потрібен'. Каже: 'Ні. Я маю захищати нашу країну'». Володимир пишався своєю участю у захисті України і завжди дякував волонтерам та коханій за підтримку. Його життєве кредо було: «Рабів до раю не пускають».

За словами друзів, у Вінниці «Борода» бував рідко. 14 липня 2022 року він перебував у відрядженні, привіз у приватну клініку «Нейромед» побратима з «Айдара». У момент ракетного обстрілу Володимир розмовляв на ґанку клініки з другом Денисом Клімовим. Денис згадує: «Я до нього ще кажу: 'Ходімо в «Ювілейний», кави випʼємо'. А він: не можу, бо побратим дуже погано говорить, і якщо він вийде на рецепцію, то його не зрозуміють, а може треба буде заповнити документи. Потім він у небі побачив ракету і крикнув 'Приліт!'. Я побіг вздовж Будинку побуту, а Володимир – у зворотний бік, за 'Нейромед', якраз в епіцентр вибуху…»

Клініку зруйнувало вщент, поблизу знайшли обгорілі документи Володимира, зокрема посвідчення журналіста ГО «Дорожній контроль Вінниця», але тіла не було. Редактор «RIA/20 хвилин» Вадим Павлов, який прибув на місце трагедії через 20 хвилин після вибуху, розповів: «Ще через п'ять хвилин, мені сказали… що зник Вова Борода. Що він ще з одним моїм другом вийшли з 'Нейромеда'. Після першого прильоту вони побігли в різні сторони… Дениса посікло осколками, а Борода… зник».

Друзі та рідні трималися надії, що Володимир вижив, адже добу його не було ні в списках поранених, ні серед загиблих. Однак 15 липня його смерть підтвердилася. 17 липня Володимира поховали в рідному селі Булаї. У нього залишилося троє дітей від першого шлюбу, батьки та наречена.

Указом Президента України від 31 серпня 2022 року солдата Володимира Даценка посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Вадим Павлов згадує: «Була надія, що Борода вижив, що він десь в лікарні. Але вже за добу друзі їздили на опізнання. Він загинув… Ми втратили Людину і Друга. Справжнього. Вова був надійним, людяним, безкорисним, добрим, щирим. Філософом з відкритою душею. Він завжди йшов на допомогу, навіть не питаючись. Вова завжди казав – рабів до раю не пускають. Я впевнений, він вже там».

Вічна пам’ять Герою.