Молодший сержант Дмитро Галаган, командир відділення вогнеметного взводу морської піхоти, загинув 15 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Приютне на Запорізькому напрямку. Йому було лише 26 років. Про це повідомили на сайті «Платформа пам’яті Меморіал» та у Бобровицькій міській раді.

Дмитро народився 1 квітня 1997 року в Києві, дитинство провів на Чернігівщині, у селі Кобижча. Навчався у київській школі №170, з дитинства захоплювався військовою тематикою, історією, технікою, а згодом здобув фах механіка двигунів у Київському коледжі морського та річкового флоту. За словами молодшої сестри Дар’ї, Дмитро був доброю людиною, завжди допомагав іншим і брав участь у Революції Гідності ще у 17 років.

Після строкової служби він підписав контракт із Збройними силами у 2018 році й приєднався до 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Воював у складі ООС, зокрема на Донеччині біля Широкиного, де у 2019 році отримав контузію. З початком повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Дмитро був командиром відділення вогнеметного взводу та з перших днів обороняв Україну на передовій.

Серед ключових бойових епізодів його служби — участь у визволенні Херсона 11 листопада 2022 року, коли він вдруге зазнав важкої контузії. За відданість службі Дмитро був нагороджений нагрудними знаками «Золотий хрест» та «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

«Пам’ять про мужнього захисника назавжди залишиться в серці кожного як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України», — сказав у прощальній промові перший заступник Бобровицького міського голови Володимир Данішевський.

Поховали Дмитра з військовими почестями у рідному селі Кобижча. Вдома на нього чекали мама, дві молодші сестри та кохана дівчина. Його подвиг і відданість Україні залишаться у пам’яті громади. Як написала у соцмережі Людмила Самоткан: «Нехай світла пам’ять про нього завжди живе в наших серцях, а його подвиг нагадує нам про важливість миру, єдності та незламного духу».

Дмитру Галагану назавжди 26. Вічна слава і подяка за відвагу!