На початку жовтня 2026 року компанія OpenAI опублікувала 722 наукові роботи, присвячені 372 відкритим математичним задачам. Як повідомляє Phys, ці результати охоплюють різні галузі математики — від алгебри й геометрії до теоретичної інформатики. Значну частину доказів згенерувала ще не випущена публічно модель штучного інтелекту.

Масштаб публікації викликав жваву реакцію серед математиків. Деякі експерти назвали це «маткатастрофою», натякаючи на потенційно радикальні зміни у сфері математичних досліджень через застосування ШІ. Серед оприлюднених робіт є заявлені результати щодо таких відомих нерозв'язаних проблем, як гіпотеза Рімана та гіпотеза Берча — Свіннертона-Даєра, що входять до семи задач тисячоліття з винагородою по 1 мільйону доларів за кожну.

Однак уже після публікації частину робіт було відкликано або виправлено через виявлені помилки. Авторка матеріалу для The Conversation Мелісса Лі звертає увагу на те, що головні питання стосуються якості подання результатів і довіри до заявлених доказів. За її словами, навіть досвідчені математики стикаються з труднощами під час перевірки таких робіт: тексти часто складні для розуміння, а іноді й зовсім не відповідають стандартам наукового рецензування.

«Модель GPT-5.6 Sol поставилася до одного з результатів скептично та назвала його серйозною галюцинацією, яку не можна цитувати, подавати до публікації чи поширювати як доказ без повного експертного аудиту», — зазначає Лі.

OpenAI пояснила публікацію бажанням «сприяти подальшому прогресу в математиці», але спосіб подання результатів може ускладнювати їхню перевірку. У вересні компанія вже заявляла про розв'язання окремого випадку задачі Нав'є — Стокса, що також належить до задач тисячоліття. Математики Трістан Бакмастер і Левент Альпоге звинуватили OpenAI у використанні їхніх ідей, проте компанія ці звинувачення відкинула.

Для підвищення довіри до результатів OpenAI повідомила про формалізацію 300 основних доказів із загального набору робіт за допомогою спеціалізованих програмних систем, таких як Lean. Проте навіть автоматично створені формальні докази можуть містити помилки, і наукова спільнота лише починає перевіряти їхню надійність.

Реакція на публікацію виявилася неоднозначною. Деякі дослідники вважають її потенційно важливою подією для математики, інші — скептичні щодо якості результатів. З одного боку, ШІ може прискорити розв'язання складних задач, з іншого — створює додаткове навантаження на фахівців, які мають перевіряти великі обсяги складних і не завжди коректних матеріалів.

Підсумкову оцінку результатів має дати незалежна перевірка математичної спільноти. Кількість опублікованих доказів не гарантує їхню правильність — вирішальними залишаються ретельна експертиза, відтворюваність і здатність фахівців встановити, які з нових результатів справді є відкриттями.