Микита Нестеренко, світовий рекордсмен серед юніорів та триразовий учасник Олімпійських ігор, нині служить солдатом у 13-й бригаді Національної гвардії "Хартія". Його зростом у 2 метри 8 сантиметрів і вагою понад 120 кілограмів він тепер обживає окопи на передовій, допомагає побратимам і виконує завдання піхоти.

До повномасштабного вторгнення життя Нестеренка було пов'язане зі спортом: він професійно займався метанням диска, встановлював рекорди та представляв Україну на міжнародних змаганнях. Після початку війни сім'я спортсмена тимчасово перебувала в Болгарії, але Микита вирішив повернутися додому, щоб захищати країну. "Я повернувся, бо в мене тут мама, тато, моя країна. Хто буде захищати, якщо не ми?" — пояснює він.

Потрапити до війська з такими габаритами виявилося непросто: стандартна форма не підходила, а окопи часто затісні. Нестеренко розповідає, що досі знаходить одяг потрібного розміру випадково, а взуття довелося шукати окремо. Попри труднощі, його фізична сила стала у пригоді: він може переносити вантажі за кількох бійців і допомагати евакуювати поранених. "На точку розвантаження ходимо по їжу та воду. Комусь простіше збігати тричі з однією баклажкою. Я так не люблю: намагаюся набрати по максимуму й за один раз занести, щоб зайвий раз не бігати туди-сюди по відкритому", — ділиться Микита.

В армії Нестеренку довелося адаптуватися до нових навантажень: якщо у спорті все вирішували секунди, то на фронті — витривалість і командна робота. Він згадує, як під час одного з виходів переніс побратима вагою близько 60 кілограмів на плечі через відкриту ділянку, пройшовши 15 кілометрів. Водночас Микита жартує, що у разі поранення його самого евакуювати буде значно складніше: "Хотілося б вірити, що якщо мене поранять, мене так само понесуть. Але в мені 126 кілограмів чистої ваги, а в броні та зі зброєю — всі 150. На БЗВП ми тестували: шестеро міцних хлопців кладуть мене на ноші — і всім непереливки. Йдуть і думають незлим тихим словом, як мені ту ногу одрізати, щоб легше нести було. Жартую, звісно, але частка правди в цьому є".

Досвід у спорті допомагає йому навіть у протистоянні з безпілотниками: знання аеродинаміки та траєкторій польоту дозволяють передбачати рух FPV-дронів і вчасно реагувати на загрози. "Я чудово розумію траєкторію та аеродинаміку польоту диска, вплив вітру. Тому приблизно бачу маневри, які може чи не може зробити „Мавік“ або FPV-дрон на швидкості. Можна заздалегідь прорахувати його рух і зреагувати", — розповідає Нестеренко.

Попри труднощі, Микита не полишає спортивних амбіцій і мріє після перемоги створити відновлювальний центр для ветеранів спорту. Він наголошує, що навіть із унікальними фізичними даними залишається частиною підрозділу, де головне — злагодженість і командна робота.