У водоймах Києва помічають поширення сонячного окуня, якого в народі називають «окунем-піраньєю». Цей інвазійний вид не становить небезпеки для людей, але загрожує місцевій іхтіофауні та внесений до «Чорного списку» вселенців.
Сонячний окунь (царек) походить із прісних водойм Північної Америки і є чужорідним для України видом, що натуралізувався в наших водоймах і продовжує розширювати свій ареал. За словами Леоніда Ізергіна, популярна назва «окунь-піранья» є сенсаційною і науково некоректною, адже піраньї належать до іншої родини (Serrasalmidae) і живуть у тропічних водоймах Південної Америки.
Ця риба є хижаком, і саме через свою прожерливість отримала таку прізвисько. Відрізнити сонячного окуня від місцевих видів легко завдяки яскравому забарвленню: спина зелено-оливкова, боки з оранжевими плямами та темними смугами, черевце і плавники жовті. У київських водоймах окунь сягає до 20 см завдовжки і важить до 600 грамів.
Вид характеризується високою екологічною пластичністю, агресивністю у заселенні нових середовищ і здатністю швидко збільшувати чисельність. За словами Ізергіна, сонячний окунь давно присутній у басейні Дніпра, зокрема в межах Києва його реєстрували в річці Десенка. Оцінка чисельності потребує спеціалізованих моніторингових досліджень.
Розповсюдження чужорідних видів є однією з найбільших загроз біорізноманіттю. Сонячний окунь агресивно освоює нові біотопи, створюючи конкуренцію місцевим видам. Він включений до «Чорного списку» небезпечних вселенців дніпровських водосховищ. Під час нересту самці будують гнізда і агресивно захищають їх, що може заважати нересту аборигенних видів. Крім того, окунь споживає водних безхребетних, конкуруючи з місцевими рибами за корм.
Для людини сонячний окунь не є небезпечним. Леонід Ізергін пояснює: «Єдина застереження стосується гострих колючих променів переднього спинного плавця, якими можна поранитися при необережному поводженні з виловленою рибою. Це не пов’язано з небезпекою під час купання».
Сонячний окунь потрапив до Європи наприкінці XIX століття, зокрема як декоративна акваріумна риба. В Україні він присутній щонайменше з першої половини XX століття. Його поширення у Києві є частиною тривалого розселення в межах басейну Дніпра, а не новим занесенням. Одним із шляхів поширення є випуск акваріумних риб у природні водойми, а також рибогосподарська діяльність і самостійне розселення через водотоки.
За словами Ізергіна, популяція київського сонячного окуня походить із басейну верхів’я річки Потомак у США. У каскаді дніпровських водосховищ вид поширюється двома напрямками, а його натуралізації сприяють теплий клімат і зміни гідрологічного режиму водойм через антропогенний вплив. «Локальному поширенню виду сприяє людина через випуск акваріумних особин, перевезення риби між водоймами і використання як живця», – додає науковець.
Іскоренити натуралізований інвазійний вид практично неможливо. Науковий підхід полягає у моніторингу процесу інвазії, оцінці екологічних ризиків і запобіганні поширенню завдяки діяльності людини, зокрема забороні випуску акваріумних риб, перевезення між водоймами та використання живих особин як живця. Ефективними можуть бути національні та регіональні програми з контролю інвазійних видів і системи моніторингу.
«Рішення щодо заходів регулювання популяції належать до компетенції Держрибагентства та інших уповноважених органів. Ми як наукова установа забезпечуємо наукову підтримку – моніторинг, оцінку стану виду і екологічних ризиків», – підсумував Леонід Ізергін.